Дисертація присвячена дослідженню процесів систематизації та необхідності змістовної модернізації господарського законодавства України. Розглянуто питання історії розвитку сучасного господарського законодавства України й його порівняльно-правові аспекти. Об’єктом дисертації стали предмет господарського законодавства України, окремі його конструкції та законодавча техніка, процеси адаптації та кодифікації господарського законодавства, напрями необхідної його модернізації тощо.
Особливу увагу в дисертації приділено окремим трендам суспільно-економічного розвитку, що є факторами динаміки законодавчого процесу у сфері господарювання. Ними, зокрема, визначені економічна політика держави, концепція сталого розвитку, пошуки ефективної моделі макроекономічного регулювання, імперативи економічної безпеки, необхідність розвитку саморегулівних відносин, забезпечення регуляторної політики держави тощо. У даному контексті звернуто увагу на необхідність формування та запровадження механізмів трансформації положень економічної політики у правові інструменти впливу на сферу господарських правовідносин, на структурні трансформації в самій сфері господарювання з відповідними системологічними трансформаціями предмета господарського законодавства, у зв’язку з чим з’являються нові його інститути і виникають процеси внутрішньосистемної та зовнішньої гібридизації інститутів та підгалузей – інноваційне інвестування, екологічне господарювання тощо. Виникає проблема у розробленні ефективного цілісного правового механізму забезпечення економічної безпеки, зокрема, у інвестиційній та інноваційній сферах, що актуалізуються зовнішньою агресією проти української держави, розвитком і юридичною деталізацією механізмів запровадження системи саморегулівних процесів у сфері господарювання тощо.
У роботі акцентовано на процесах консолідації нормативно-правового матеріалу господарського законодавства під тиском пошуків ефективної національної моделі державного макроекономічного регулювання господарської діяльності у частині необхідності інтеграції норм «макроекономічного права», що об’єднують не тільки норми господарського законодавства, а й бюджетного і податкового, природоресурсного й аграрного законодавства тощо. Правові засоби зазначених галузей законодавства мають взаємодіяти спільно в єдиному алгоритмі державної макроекономічної політики, на досягнення її цілей у сфері господарювання.
Крім цього, поставлено перспективне питання про формування інтегративного нормативного утворення «Економічне право», що має власний інтегрований предмет правового регулювання і вимагає скоординованого розвитку й взаємодії між усіма його складовими елементами.
