Проскурнін О. А. Науково-методологічні основи екологічного нормування скиду зворотних вод в річкову систему

Дисертаційна робота присвячена розв’язанню науково-прикладної задачі, яка полягає в розробці науково-методологічних основ екологічного нормування скидів зворотних вод у річкову систему з метою підвищення екологічної безпеки водовідведення. На підставі проведеного аналізу розроблена концепція встановлення допустимих скидів зворотних вод в річкову систему, яка враховує як європейський досвід, так і економічні та географічні особливості України. Ключовим моментом розробленої концепції є необхідність поділення річкової системи на відносно невеликі локальні ділянки та встановлення регіональних басейнових нормативів якості природної води з метою здійснення рівномірного техногенного навантаження на річкову систему. Була обґрунтована доцільність використання оптимізаційних методів при встановленні нормативів допустимих скидів зворотних вод. При тому були розглянуті два варіанти оптимізаційної задачі: за критерієм максимуму техногенного навантаження на водний об’єкт та за критерієм мінімуму витрат на водоохоронні заходи. Задача оптимізації була ускладнена врахуванням капітальних витрат на будівництво і реконструкцію очисних споруд. Крім того, в протилежність існуючому оптимізаційному підходу, враховувалася регулювання ефективністю очищення зворотних вод. Запропонована методологія використання інтегральних показників стану водного об’єкту в задачах нормування скидів. Розроблена методологія передбачає встановлення вагових коефіцієнтів для різних пунктів контролю річок експертним шляхом. Вперше була врахована стохастична залежність концентрацій забруднюючих речовин у зворотних водах після проходження очищення та особливості скидання теплообмінних зворотних вод. Вперше був розроблений оптимізаційний метод визначення допустимих скидів з використанням екологічних нормативів якості поверхневих вод, що мають вигляд бальної (індексної) системи оцінки. Вперше був розроблений метод розрахунку допустимого складу зворотних вод шляхом оцінки екологічного ризику. Був удосконалений спосіб визначення максимально забрудненої частини потоку річкової води, а також матрична модель послідовної трансформації забруднюючих речовин на прикладі речовин азотної групи. Результати дисертаційних досліджень можуть стати науковою основою для удосконалення водоохоронного законодавства щодо регулювання скидань зворотних вод у річкові системи, що, в свою чергу, буде сприятиме підвищенню рівня екологічної безпеки водокористування. Ключові слова: екологічна безпека, річкова система, екологічний ризик, поверхневі води, зворотні води, забруднююча речовина, допустимий скид, екологічне нормування, оптимізація.