Чванкін С. А. Інформаційні технології у доказуванні в цивільному процесі: теоретичні та практичні аспекти.

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора наук

Державний реєстраційний номер

0521U102012

Здобувач

Спеціальність

  • 12.00.03 - Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

22-09-2021

Спеціалізована вчена рада

Д 41.086.03

Національний університет "Одеська юридична академія"

Анотація

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного процесуального права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем впровадження інформаційних технологій у доказування у цивільному процесі України в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства та глобалізаційних процесів. У дисертації обґрунтовано, що головним критерієм впровадження інформаційних технологій в судочинство є їх вплив на реалізацію принципів та завдань цивільного судочинства. Обґрунтовано поділ сфер використання інформаційних технологій у судовому чинстві на ті, що пов’язані із розвитком ініціативних, вольових засад у судовому процесі, та сфер, що повинні впроваджуватися незалежно від волі учасників судового процесу. Встановлено, що відеотрансляція судових засідань, підвищуючи реалізацію принципу гласності, може порушувати права учасників процесу на захист персональних даних та таємницю особистого життя, ускладнювати оцінку показань свідків та нести ризики марного витрачання коштів на трансляцію та зберігання невиправданої кількості відеофайлів. Здійснено поділ електронних доказів за такими підставами: 1) за джерелом отримання; 2) за формою вираження (відтворення) доказової інформації, яка може бути сприйнята людиною; 3) за характером змісту. Запропоновано документи, що використовуються як докази в цивільному судочинстві, за формою існування поділяти на три види: матеріальні; електронні та комбіновані. Доведено, що для електронних доказів на їх допустимість впливає не тільки законність доступу до відповідного доказу, а й відповідність процедури збору доказів, тобто методів поводження із електронними доказами, які виключають будь-які помилки, зміну інформації метаданих. Обґрунтовано презумпцію достовірності електронного доказу, відповідно до якої електронні докази мають бути контролепридатними та доступними для розуміння. Доведено, що метадані повинні розглядатись не як окремий електронний доказ, а як невід’ємна складова іншого електронного доказу, який вони описують. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання впровадження інформаційних телекомунікаційних технологій у цивільний процес, зокрема, судове доказування.

Файли

Схожі дисертації