Легкий М. З. Проза Івана Франка: поетика, естетика, рецепція в критиці.

У монографії осмислено траєкторію розвитку прозової творчости Івана Франка – від перших, учнівських спроб та романтично-ґотичного роману до новітніх, переважно модерністських творів початку ХХ ст. Запропонована праця з сучасних дослідницьких позицій осмислює феномен Франкової прози як цілісного явища в історії літератури, з використанням нових методів досліджень та новітніх напрацювань у царинах методології і літературознавства (зокрема й франкознавства). У праці вперше з позицій аксонометрії досліджено прозовий здобуток письменника. Аксонометричний підхід до аналізу прозової спадщини дає змогу виявити перспективи й потенційні можливості, що їх конкретний твір відкриває для написання наступних творів. Франкову прозу досліджено здебільшого в хронологічній послідовності, звернено увагу на валентні можливості одного твору стосовно до іншого з погляду поетики, естетики та рецепції. Аксонометрія уможливлює з’ясування поетикальних особливостей окремих творів та прозових збірок, розкриття їхнього ідейно-естетичного та змістово-формального потенціалу, виявлення тематичної, жанрової, наративної, структурної, семіотичної, стильової специфіки. З погляду поетики художній твір розглянуто як відкриту змістоформальну ейдологічну систему, яка темою, проблемою, жанровими показниками поєднана з іншими типологічно схожими явищами. З погляду естетики досліджено зміни авторських настанов до моделювання художнього світу на різних етапах творчости. У книжці проаналізовано рецепцію Франкової прози у прижиттєвій критиці (до 1916 року включно) – в рецензіях, літературних портретах, історико-літературних працях, порівняльних студіях, передмовах, бібліографічних замітках, листах, спогадах, анонсах, щоденникових записах, цензурних матеріалах, некрологах, принагідних згадках.