Белінська Л. С. Українська еліта Східної Галичини у націєтворчому дискурсі другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття.

У дисертації здійснено комплексний аналіз ментальності, свідомості та етосу, які склали символічний, культурний, соціальний капітал української еліти Східної Галичини. В умовах модернізаційних змін у Західній Європі відбулася композиція еліт, коли шляхетська культура поєдналася з міщанським етосом. Це забезпечило розмірений перехід до громадянського суспільства, націє- та державотворення. В умовах Центральної та Східної Європи, в тому числі Галичині, еліта зберегла свою культуру у вигляді освіченої верстви, духовенства, яке виховало світську інтелігенцію. Інтелігенти, як духовна еліта, взяли на себе відповідальність за етнос і кропіткою працею формували модерну націю. Застосовуючи метод колективних біографій з виховним дискурсом, просопографіний метод простежено культурні практики низки громадсько активних шляхетських родів Галичини, які виховали духовну еліту у правничій, економічній, мистецькій, комунікативній сфері. Доведено, що, не зважаючи на офіційне скасування шляхетського стан, його культура когерентно передавалася іншим соціально спорідненим спільнотам і складала духовну еліту народу. Ігнорування шляхетського соціального, культурного, символічного капіталу, невизнання внеску шляхетського стану у процеси державотворення негативно відобразилися на моделі національної пам’яті українців. Проаналізовано внесок шляхетської страти у розбудову інфраструктури «повної культури» бездержавної нації (література, театр, публіцистика). Повернення шляхти у національну історіографію підтвердить тисячолітній західний вектор розвитку України в соціокультурному європейському культурному ландшафті.