Риндюк В. І. Упорядкування законодавства України (теоретико–методологічний та техніко–юридичний аспекти)

Дисертація присвячена системному дослідженню з позицій теорії діалектичного праворозуміння феномена упорядкування законодавства як специфічної юридичної діяльності, пов’язаної з удосконаленням чинного законодавства. У роботі уперше в юридичній науці сформульовано визначення загального поняття упорядкування законодавства та його видів, розглянуто методологічні, організаційно-управлінські та техніко-юридичні аспекти упорядкування законодавства. Обґрунтовується пріоритетне значення на сучасному етапі розвитку України упорядкування законодавства в реалізації державної правової політики. Упорядкування законодавства розглядається як один із видів його удосконалення, а саме законодавство, як об’єкт упорядкування, досліджується в контексті праворозуміння. Законодавство, як ієрархічна сукупність нормативно-правових актів суб’єктів публічно владних повноважень на рівнях загального (законодавчих актів) та особливого (підзаконних нормативно-правових актів), є способом зовнішнього виразу одного із видів права, а саме юридичного писаного права. Досліджуються характеристики законодавства, які є визначальними для розуміння змісту діяльності з його упорядкування, а саме: законодавство аналізується з точки зору таких парних категорій діалектики як зміст та форма, якість та кількість, пропонується визначення таких властивостей законодавства як системність (властивість змісту законодавства) та упорядкованість (властивість форми законодавства). Упорядкування законодавства розглядається в контексті праксеології права як науки про юридичну діяльність. Запропоновано авторський підхід до визначення поняття упорядкування законодавства як виду нормотворчої юридичної діяльності змістом якої є удосконалення форми законодавства без зміни його змісту. Виокремлено два основних види упорядкування законодавства: упорядкування законодавства на рівні законодавчих актів та упорядкування законодавства на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Практичне розв’язання проблеми упорядкування законодавства передбачає більш чітке визначення оптимальних техніко-юридичних способів здійснення цієї діяльності, якими визначено ревізію, уніфікацію та консолідацію законодавства. Особливу увагу приділено розгляду організаційно-управлінських передумов практичної реалізації діяльності з упорядкування законодавства в нормотворчому процесі органів публічної влади.