У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності, змісту та особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення національної безпеки держави, що лягло в основу вироблення відповідної концепції, а також пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення норм чинного законодавства у цій сфері. Наголошено, що значення адміністративно-правової охорони та захисту національної безпеки полягає у тому, що вона: а) забезпечує стабільний розвиток суспільства, а також надає можливість кожному окремому громадянину вільно розвиватись та реалізовувати гарантовані їм конституційні права, свободи та інтереси; б) сприяє активному та ефективному економічному та політичному розвитку держави та суспільства; в) підвищує внутрішню та зовнішню конкурентоспроможність держави, а також її імідж на міжнародній арені; г) прямо впливає на рівень довіри населення до держави взагалі, а також її органів зокрема. Акцентовано увагу на тому, що незважаючи на всі позитивні зміни, які були запропоновані Концепцією забезпечення національної системи стійкості, всіх проблем, пов’язаних із взаємодією та координацією суб’єктів забезпечення національної безпеки в Україні, цей нормативний акт не вирішив. У зв’язку з чим, запропоновано розробити новий підзаконний нормативно-правовий акт: «Положення про взаємодію та координацію суб’єктів забезпечення національної безпеки», в якому необхідно: по-перше, визначити уповноважений орган, який буде відповідати за координацію суб’єктів забезпечення національної безпеки, зокрема: а) розкрити його правовий статус; б) встановити межі його впливу на суспільні відносини у даному напрямку; в) визначити межі відповідальності уповноваженого суб’єкта координації; по-друге, окреслити коло суб’єктів забезпечення національної безпеки, а також встановити межі їх компетенції щоб уникнути дублювання завдань та функцій, які вони виконують у відповідній сфері; по-третє, закріпити форми та методи взаємодії відповідних суб’єктів; по-четверте, окреслити джерела фінансування спільної діяльності органів та їх посадових осіб під час здійснення спільної діяльності.
