Дисертацію присвячено дослідженню конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя в Україні та відповідних органів у зарубіжних країнах шляхом їх порівняльного аналізу. У межах предмета дослідження розглянуто та проаналізовано стан наукових досліджень, регламентацію зазначеного правового статусу, методологію власного дослідження, генезу, поняття та елементи, правосуб’єктність, принципи, кадрові, дисциплінарні, контрольно-наглядові, організаційні повноваження, загальносоціальні та спеціально-юридичні гарантії конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя в Україні та відповідних органів у зарубіжних країнах. Обґрунтовано та запропоновано положення, узагальнення, класифікації, визначення, висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення предмета дослідження.
Дотримуючись правил логічної побудови структури та послідовності викладення матеріалу в дисертації, найперше було опрацьовано стан наукових досліджень правового статусу Вищої ради правосуддя в Україні та відповідних органів у зарубіжних країнах. На цій підставі констатовано, що переважна більшість дисертаційних робіт, монографій, наукових статей, матеріалів конференцій, виступів окремих посадових осіб та вчених присвячена окремим аспектам конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя, але не містить його комплексного аналізу. Зауважено, що конституційно-правовий статус Вищої ради правосуддя потребує сформованої наукової доктрини. Адже лише узгоджена та загальновизнана наукова доктрина може стати основним підґрунтям для розроблення та прийняття реально діючих та ефективних нормативно-правових та індивідуально-владних актів у сфері судочинства.
Визначено доктрину конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя як систему наукових поглядів, переконань, концепцій українських та зарубіжних вчених у галузі юридичних наук (теорії та філософії права, конституційного, адміністративного, кримінального права та процесу, судочинства), а також інших гуманітарних наук (державного управління, політології) у сфері пізнання та інтерпретації формальних, сутнісних та змістовних характеристик конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя та відповідних органів зарубіжних країн.
Опрацьовано нормативні джерела, що регламентують конституційно-правовий статус Вищої ради правосуддя в Україні та зарубіжних країнах. Установлено систему нормативно-правових актів національного законодавства України, яке безпосередньо визначає статус Вищої ради правосуддя в Україні. Також проаналізовано міжнародні акти, які врегульовують статус відповідних органів у країнах світу. На цій підставі зроблено поділ міжнародно-правових актів на обов’язкові та консультативні.
Узагальнено, що міжнародні акти, як обов’язкові, так і консультативні, установлюють такі вимоги до регламентації правового статусу органів, відповідних Вищій раді правосуддя в Україні як: 1) правове регулювання діяльності судових рад на рівні конституції або спеціального законодавства; 2) запровадження інституційної та функціональної незалежності від виконавчої і законодавчої влади; 3) передбачення порядку формування складу відповідних рад, за якого не менше половини складу мають налічувати судді, обрані представниками суддівського корпусу; 4) наявними мають бути повноваження щодо обов’язковості прийнятих рішень в межах судової гілки влади та для інших державних органів, забезпечується самостійність у визначенні процедури прийняття рішень; 5) питання, пов’язані з притягненням до дисциплінарної відповідальності суддів мають здійснюватися або контролюватись відповідними судовими радами.
