Дисертація присвячена вдосконаленню діагностичного протоколу та розробці диференційованого підходу до вибору методів лікування хворих на первинний гіперальдостеронізм (ПГА).
В роботі проаналізовані результати діагностики та лікування 56 пацієнтів з ПГА.
В ході обстеження хворі були розподілені на три групи дослідження: 1 група – 26 (46,4 %) пацієнтів, яким було проведено оперативне лікування за допомогою ендоскопічних методик (лапароскопічні) (ЛАЕ/ЛРНЗ); 2 група – 16 (28,6 %) пацієнтів, яким проведено ендоваскулярне лікування в обсязі рентгенендоваскулярної деструкціїї надниркової залози (РЕВД НЗ); 3 група – 14 (25 %) пацієнтів, які одержували симптоматичне лікування. Встановлено, що статистично достовірної різниці між чоловіками та жінками за показниками індексу маси тіла (ІМТ), тривалості анамнезу хвороби, розмірів утворень НЗ, рівня артеріального тиску (АТ), альдостерону, реніну, альдостерон-ренінового співвідношення (АРС) та калію не виявлено (р > 0,05). Отриманий достовірно статистичний кореляційний зв’язок між ІМТ та рівнем альдостерону, (r = +0,35; р < 0,05).
За результатами рангового кореляційного аналізу не виявлено достовірно статистичного зв’язку між тривалістю анамнезу хвороби пацієнтів та показниками АТ, (р > 0,05). Тривалість анамнезу хвороби не впливала на рівень концентрації альдостерону та калію у пацієнтів на ПГА, (р > 0,05). У пацієнтів виявлений кореляційний зв’язок між рівнем альдостерону у плазмі крові та величиною діастолічного артеріального тиску (ДАТ) (r = +0,28; р < 0,05), що свідчить про вплив гормону на гемодинаміку.
В ході аналізу результатів обстеження пацієнтів залежність між розміром аденом НЗ, за даними комп’ютерної томографії (КТ), та рівнем альдостеронемії не простежена (р > 0,05).
Проаналізовані результати КТ та селективного відбору крові з надниркових вен (СВКНВ) свідчать, що з 36 хворих, котрим виконували СВКНВ, у 10 (27,7 %) дані КТ не збігалися з результатами СВКНВ, при цьому в 6 (16,7 %) випадках процес був двобічним. Розмір аденом у цих пацієнтів, за даними КТ, варіював від 6 до 30,91 мм, медіана 9,93 (7,00; 26,43) мм.
При проведенні СВКНВ процедури вивчалась судинна архітектоника НЗ шляхом проведення флебографії НЗ. Флебографію здійснювали з метою верифікації венозних колатералей між венами НЗ та дистальними гілками діафрагмальних вен. Отримані дані у сукупності з результатами СВКНВ аналізувались при прийнятті рішення щодо тактики лікування пацієнтів (Патент України на корисну модель №116969 від 12.06.2017).
Аналіз ехокардіографічного дослідження у хворих на ПГА виявив відхилення поздовжньої, циркулярної та глобальної деформацій міокарду лівого шлуночку (ЛШ) при нормативних значеннях фракції викиду (ФВ) у чоловіків. Кореляційного зв’язку між рівнем альдостеронемії та ехокардіографічними показниками встановлено не було, однак спостерігалась кореляція з рівнем АРС. Так, у хворих на ПГА був встановлений достовірний від’ємний кореляційний зв’язок середньої сили рівня поздовжньої деформації лівого шлуночку (ПДБВ ЛШ) з показником АРС (r = -0,68; р < 0,05), що дає можливість припустити вплив цього чинника у процесах ремоделювання міокарду.
