Дисертаційна робота присвячена методів діагностики та профілактики уражень печінки та кишечника на фоні хіміотерапії хронічних лімфопроліферативних захворювань з урахуванням основних патогенетичних механізмів їх формування та виду гемобластозу. Мета дослідження – обґрунтувати диференційований підхід до профілактики уражень печінки, тонкого і товстого кишечника на фоні хіміотерапії хронічних лімфопроліферативних захворювань на підставі експериментального і клінічного вивчення патогенетичних механізмів їх формування. Проведено клінічне, проспективне, відкрите, контрольоване дослідження, у яке було включено 75 хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання, які знаходились на лікуванні у гематологічному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» за період з 2018 по 2022 роки. Оцінювали показники біохімічного аналізу крові, прооксидантно-антиоксидантного стану (концентрацію реактантів тіобарбітурової кислоти, активність каталази у сироватці крові), аргінін/цитрулінового циклу (вміст аргініну, цитруліну, активність аргінази у сироватці крові). Експериментальна частина дослідження проведена на 60 білих нелінійних щурах. Виконано моделювання неалкогольного стеатогепатиту, доксорубін-індукованих уражень печінки, тонкого і товстого кишечника у щурів із неалкогольним стеатогепатитом з наступною оцінкою лабораторних та структурних змін у тканинах печінки, тонкого та товстого кишечника. За результатами експериментальної частини дослідження встановлено, що введення доксорубіцину в кумулятивній дозі 15 мг/кг внутрішньоочеревинно щурам із неалкогольним стеатогепатитом призводить до максимальних змін у гомогенаті тонкого кишечника, що характеризуються підвищенням вмісту ТБК-реактантів у 1,67 раза, зниженням активності каталази у 3,62 раза, зниженням вмісту цитруліну у 1,45 раза, зростанням рівня N-ацетилнейрамінової кислоти у 1,23 раза (р˂0,05) порівняно з контролем. Гістологічно у слизовій оболонці тонкої кишки виявлялась виражена лейкоцитарна інфільтрація власної пластинки ворсин макрофагами, плазмоцитами, лімфоцитами та нейтрофільними гранулоцитами. Введення S-адеметіоніну в дозі 100 мг/кг на фоні доксорубіцину внутрішньочеревинно щурам із неалкогольним стеатогепатитом дозволило зменшити прооксидантно-антиоксидантний дисбаланс, що попереджувало розвиток цитостатик-індукованого мукозиту. Гістологічно спостерігалось відновлення епітелію ворсин, поява мітозів у екзокриноцитах.
У хворих, які мали первинні клінічні ознаки ураження кишечника у вигляді діарейного синдрому, прогресія В-клітинного хронічного лімфолейкозу і В-клітинної неходжкінської злоякісної лімфоми із малих лімфоцитів асоціювалась із розвитком уражень печінки у 37,14% (13/35) пацієнтів, що супроводжувалось активацією оксидативного стресу, зростанням рівня N-ацетилнейрамінової кислоти у 1,25 раза та зниженням вмісту цитруліну у 1,2 раза (р˂0,05) у сироватці крові порівняно із практично здоровими. У даних пацієнтів проведення хіміотерапії супроводжувалось підвищенням частоти порушень біохімічних печінкових тестів холестатичного типу (76,9% проти 38,5%, Х 2 (1, N=26) = 3,9; р=0,047), прогресуванням оксидативного стресу та порушеннями аргінін/цитрулінового циклу і резистентності слизового бар’єру кишечника. Комбіноване призначення S-адеметіоніну і Bifidobacterium infantis 35624 на фоні хіміотерапії даним хворим дозволило зменшити ризик розвитку цитостатик-
індукованих гепатотоксичних реакцій (15,4% проти 76,9%, Х 2 (1, N=25) =9,07; р=0,002) із відновленням функціонального стану слизової кишечника. У хворих на множинну мієлому, які мали первинні клінічні ознаки ураження кишечника у вигляді діарейного синдрому, прогресія захворювання супроводжувалась формуванням уражень печінки у 86,8% (33/38) пацієнтів, що характеризувались розвитком синдрому цитолізу та супроводжувались активацією оксидативного стресу, зниженням концентрації цитруліну у 1,22 раза (р˂0,05) у сироватці крові порівняно із практично здоровими. Під дією хіміотерапії у 91,6% (11/12) хворих на множинну мієлому зафіксовано розвиток порушень біохімічних печінкових тестів холестатичного типу, що
супроводжувалось поглибленням прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу та порушеннями функціональної здатності кишечника. Комбіноване призначення L-орнітину-L-аспартату і Bifidobacterium infantis 35624 на фоні хіміотерапії у хворих на множинну мієлому дозволило зменшити ймовірність розвитку цитостатик-індукованих гепатотоксичних реакцій (8,3% проти 76,9%, Х 2 (1, N=25)=17,63; р=0,00002), знизити активність оксидативного стресу та відновити цілісність та функціональний
стан кишечника.
