1. У жінок з АГ І–ІІ стадії, 1–2 ступеня віком молодше 65 років ангтигіпертензивна терапія незалежно від групи застосованих препаратів призводить до більш вірогідного зниження брахіального систолічного, діастолічного і середньогемодинамічного артеріального тиску (відповідно на 13,3%, 18,9%, 8,1%) порівняно з чоловіками відповідного віку.
2. Антигіпертензивна терапія із застосуванням блокаторів кальцієвих каналів порівняно з групою інгібіторів ренін–ангіотензинової системи призводила до зниження центральних САТ, ПАТ, сер. АТ та достовірного зменшення артеріальної жорсткості у хворих жінок з АГ І–ІІ стадії, 1–2 ступеня віком молодше 65 років порівняно з чоловіками, що асоціювалося з регресом гіпертрофії лівого шлуночка (зменшення ІММ ЛШ на 9,3%) тільки у чоловіків, що дає підстави рекомендувати її як групу першої лінії терапії у даної категорії пацієнтів.
3. У пацієнтів з АГ І–ІІ стадії, 1–2 ступеня віком старше 65 років незалежно від статі комбінована антигіпертензивна терапія амлодипін/індапамід–ретард є більш ефективною порівняно з іАПФ/БРА із додаванням індапаміда: призводила до зниження бСАТ (18,4% проти 13,9%), цСАТ (16,9% проти 11,4%), цПАТ (27,4% проти 16,2%), що поєднується з більш виразним зменшенням артеріальної жорсткості за показником АІх75 (16,9% проти 9,7%) і АР (26,7% проти 11,2%), регресом ГЛШ (12,8% проти 1,8%) і може бути рекомендована як приорітетна у пацієнтів старшого віку.
4. Підвищення артеріальної жорсткості за даними апланаційної тонометрії у жінок старше 65 років із АГ асоціюється з зниженням рівня вітаміну D та вторинним гіперпаратиреозом, зростанням рівня маркерів резорбції кісткової тканини, що може вказувати на наявність спільних патогенетичних механізмів розвитку атерокальцинозу, підвищення жорсткості судин, розвитку остеопорозу та доцільність раннього скринінгу даних показників з метою корекції виявлених порушень.
5. Застосування розробленого алгоритму комплексного обстеження жінок старше 65 років із неускладненою АГ та додавання до комбінованої антигіпертензивної і гіполіпідемічної терапії препаратів вітаміну D та осеїн–гідроксиапатитової сполуки протягом 6 місяців є ефективним в корекції артеріальної жорсткості та порушень обміну кісткової тканини порівняно з відсутністю їх додавання, про що свідчить зменшення тиску аугментації (33,1% проти 18,6%), індексу аугментації (21,6% проти 11,4%) і збільшенням тиску ампліфікації (11,2% проти 6,8% відповідно), що асоціюється з нормалізацією рівня вітаміну D, паратгормону, зменшенням рівня маркеру резорбції β–CTx (на 21,1%), покращенням показників МЩКТ шийки стегнової кістки (на 8,7%) і може бути рекомендованою в комплексній терапії даної категорії пацієнток.
