Соколова М. В. Роль дослідження деформації міокарда в діагностиці ураження лівих камер серця та лікуванні гіпертонічної хвороби у жінок в стані постменопаузи

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0820U100085

Здобувач

Спеціальність

  • 222 - Медицина

22-06-2020

Спеціалізована вчена рада

ДФ 17.600.008

Запорізький державний медичний університет

Анотація

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню діагностики патологічних змін міокарда лівих камер серця та оптимізації лікування жінок з гіпертонічною хворобою в стані постменопаузи з урахуванням показників деформації міокарда. Для досягнення поставленої мети до відкритого проспективного контрольованого дослідження було залучено 100 жінок з гіпертонічною хворобою (ГХ) І-II стадії в стані фізіологічної або хірургічної постменопаузи, які утворили основну групу (середній вік склав 57,7±4,3 років), та 26 нормотензивних жінок із фізіологічною менопаузою групи контролю (середній вік 56,2±3,5 років, р>0,05). Всім учасникам дослідження проведено загально-клінічне обстеження, добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ), дуплексне сканування каротидних артерій, стандартну трансторакальну та спекл-трекінг ехокардіографію, а також лабораторне визначення основних біохімічних параметрів, маркерів кардіального ремоделювання - кардіотрофіну-1 (КТ-1) і ST2, та жіночих репродуктивних гормонів. За результатами стандартної трансторакальної ехокардіографії пацієнтки основної групи мали достовірно більшу товщину міжшлуночкової перегородки (МШП) на 23,4 % (р<0,01), задньої стінки лівого шлуночка (ЗСЛШ) на 16,27 % (р<0,01) та індекс маси міокарда ЛШ (ІММЛШ), більший на 17,78 % (р<0,01). Патологічне значення відносної товщини стінки (ВТС) ЛШ понад 0,42 спостерігалось у достовірно більшої частини хворих на ГХ, ніж серед жінок контрольної групи: у 71 % і 38,5 % осіб відповідно (χ2=20,53; p<0,0001). Як наслідок, у пацієнток з ГХ в стані постменопаузи достовірно частіше спотерігались несприятливі концентричні типи ремоделювання ЛШ, ніж у практично здорових осіб: у 71 % та 38,5 % відповідно (χ2=9,52; p<0,01). Тривале підвищення АТ сприяло розвитку дилятації лівого передсердя (ЛП) у 47 % хворих основної групи, в той час як всі жінки групи контролю мали лінійні та об’ємні параметри ЛП в межах норми.

Файли

Схожі дисертації