Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань регулювання відносин міжнародного франчайзингу.
У дисертації проаналізовано історичні передумови виникнення й сучасного розвитку франчайзингу (міжнародного франчайзингу), досліджено процес становлення правового регулювання договору франчайзингу взагалі і договору міжнародного франчайзингу зокрема в правових системах загального і континентального права.
Детальний аналіз правової природи франчайзингу в міжнародному приватному праві дав змогу виявити характерні ознаки відносин міжнародного франчайзингу.
Ключовою частиною дослідження є детальний аналіз особливостей становлення та функціонування відносин міжнародного франчайзингу.
У роботі аргументовано необхідність виокремлення 3 етапів укладання договору міжнародного франчайзингу: 1) звернення франчайзі із пропозицією та розкриття франчайзером інформації про франшизу; 2) формування франчайзером та франчайзі змісту договору; 3) укладання договору міжнародного франчайзингу.
У дисертації дано правове визначення поняття договору міжнародного франчайзингу, під яким слід розуміти зовнішньоекономічний договір (контракт), сторони якого – франчайзер і франчайзі, пов’язані з правовими системами двох чи більше держав правом, що було обрано ними як застосовне в договорі, чи правом визначеним законодавцем у разі відсутності вибору права сторонами договору, чи правом найбільш тісного зв’язку з договором, домовились про платне передання комплексу виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності та об’єкти індивідуалізації товарів та послуг правоволодільця, включаючи захищені й незахищені об’єкти інтелектуальної власності, на певний строк для збільшення франчайзером своєї присутності на ринку іншої держави шляхом продажу продукту / надання послуг / виробництва товарів за технологією франчайзера на визначених у договорі умовах.
Проведене дослідження видів і класифікацій франшиз і франчайзингу зумовило віднесення до істотних умов договору міжнародного франчайзингу таких, як: 1) істотні умови, притаманні всім зовнішньоекономічним договорам (контрактам); 2) кваліфікуючі істотні умови, що відрізняють договір міжнародного франчайзингу від схожих договорів (предмет договору, основні права й обов’язки сторін (договірні та постдоговірні)) про сприяння франчайзі з боку франчайзера в організації й веденні справи; особливості виплати винагороди франчайзеру, про контроль якості товарів (робіт, послуг), щодо збереження конфіденційності, обмеження конкуренції, переважне право франчайзі на укладення нового договору, обов’язки сторін після закінчення / розірвання договору); 3) додаткові істотні умови, що випливають з виду договору міжнародного франчайзингу (ексклюзивність, визначення території).
Проведено аналіз матеріально-правового регулювання міжнародного франчайзингу різних країн, який дав змогу з’ясувати, що для доктрини й законодавства у сфері правової регламентації франчайзингових відносин сьогодення характерною ознакою є його фрагментарність, фактична відсутність спеціальних нормативно-правових актів (законів про франчайзинг), досить слабке інструментальне наповнення вже існуючих актів конструкціями уніфікованих матеріально-правових норм, що регулюють відносини франчайзингу (міжнародного франчайзингу). За таких умов сторони звертаються до актів, типових контрактів, рекомендацій, ухвалених міжнародними економічними та іншими неурядовими організаціями, асоціаціями, федераціями, що відображають загальні принципи права чи правові звичаї.
У дисертації з’ясовано, що змішування правової природи двох типів відносин – франчайзингових та комерційної концесії, які не є ідентичними, створює перешкоди в укладанні договорів міжнародного франчайзингу як для національних, так і для іноземних суб’єктів підприємництва. Для ефективного правового регулювання відносин міжнародного франчайзингу як відносин з іноземним елементом запропоновано розробити та доповнити проект Закону України «Про франчайзинг» спеціальним розділом «Міжнародний франчайзинг», що за своєю правовою природою буде містити матеріально-правові норми міжнародного приватного права.