Козак О. М. Договір про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0820U100136

Здобувач

Спеціальність

  • 081 - Право. Право

31-07-2020

Спеціалізована вчена рада

ДФ 26.500.001

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака

Анотація

У першому розділі «Становлення та розвиток інституту прийомної сім’ї у вітчизняному законодавстві» з’ясовано історичні аспекти становлення та розвитку цього правового інституту у вітчизняному законодавстві. Виокремлено шість періодів становлення та розвитку інституту прийомної сім’ї як однієї з нових форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у вітчизняному праві. Акцентовано увагу на правовому статусі дітей при врегулюванні відносин щодо влаштування їх на виховання у прийомну сім’ю. Вихованець прийомної сім’ї користується як всім спектром прав, притаманних будь-якій дитині в родині, так і правами, передбаченими спеціальними нормативними актами, що спрямовані на захист прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У другому розділі «Правова характеристика договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю та порядок його укладення» на основі характеристики договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у прийомну сім’ю вироблено його поняття та визначено його приватноправову природу. Характер відносин, що виникають між прийомними батьками, органом, що прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, та самою дитиною є приватноправовим, оскільки: 1) відображається у наданні послуг із виховання дитини, яка цього потребує; 2) здійснення прав та виконання обов’язків контрагентами за цим договором спрямовано на створення гідних умов розвитку та виховання дитини; 3) відносини між прийомними батьками та прийомною дитиною носять фідуціарний характер; 4) метою вступу прийомними батьками та органом, що прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, в договірні відносини є створення умов, максимально наближених до виховання дитини в звичайній сім’ї. Відносини, що виникають між відповідним органом виконавчої влади та прийомними батьками є як особистими немайновими, так і майновими. Договір про влаштування дітей на виховання у прийомну сім’ю, будучи частково пойменованим, за своїми ознаками близький до договорів про надання послуг. Акцентовано увагу на правовому статусі сторін договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у прийомну сім’ю. Виокремлено передумови та встановлено порядок укладення договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю. У третьому розділі «Виконання зобов’язань за договором про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю та відповідальність за їх порушення» акцентовано увагу на особливостях виконання зобов’язань за договором про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю, що пов’язані з закріпленням законодавчої вимоги до прийомних батьків надати послугу такого характеру особисто. Під предметом договору із влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю розуміється сукупність дій прийомних батьків (як фактичного, так і юридичного характеру) щодо належного здійснення та за потреби захисту особистих та майнових прав прийомної дитини шляхом влаштування такої дитини у свою сім’ю, її виховання, навчання, оздоровлення тощо до досягнення нею повноліття (завершення навчання у відповідних навчальних закладах). Відповідальність сторін договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю є договірною, тому й існує об’єктивна потреба в нормативному закріпленні такого механізму цивільно-правової відповідальності сторін, який, з одного боку, передбачав би засоби впливу на сторони зобов’язання, а з іншого – визначав би оптимальний порядок застосування вказаних правових засобів.

Файли

Схожі дисертації