Робота присвячена проблемі прогнозування та диференційованого підходу до вибору методу лікування при розладах остеорепарації. Порушення зрощення переломів пов’язані з високими соціально-економічними затратами, низькою ефективністю коштовного лікування, тривалою реабілітацією та високою часткою незадовільних функціональних результатів. Мета роботи полягала в покращенні результатів лікування хворих з порушеннями зрощення переломів шляхом прогнозування та ранньої діагностики розладів репаративного остеогенезу і диференційованого підходу до вибору методу лікування на основі клініко-експериментального обґрунтування. Для реалізації поставленої мети було виконано експериментальне дослідження ефективності консервативної стимуляції процесів зрощення в умовах нестабільного остеометалосинтезу та порівняльний аналіз клінічних результатів хірургічного лікування пацієнтів зі сповільненою консолідацією та хибними суглобами трубчастих кісток з результатами використання екстракорпоральної ударно-хвильової терапії. В результаті експерименту на основі рентгенологічних та морфологічних показників, що характеризували процеси зрощення переломів, доведено позитивний вплив застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії на формування регенерату («Патент України на корисну модель № 132502», 2019). Встановлено достовірно кращі якісні та кількісні характеристики новоутвореної кісткової тканини під дією акустичного впливу екстракорпоральної ударно-хвильової терапії. Доведено превентивний ефект застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії у формуванні розладів остеорепарації за умов нестабільної фіксації уламків (r=-0,54, р=0,0003). На етапі клінічної частини роботи у дослідженні «випадок-контроль» було оцінено частоту та структуру основних факторів ризику порушення зрощення переломів, встановлено їх роль в прогнозуванні розладів остеорепарції. У пацієнтів з порушеннями зрощення переломів встановлено достовірно вищу частоту факторів ризику та прогнозовано вищі шанси розвитку розладів остеорепарації (р<0,000001). Найвищу прогностичну цінність встановлено у таких факторів, як куріння (ВШ=3,26, ДІ (1,51-7,02), р=0,002), наявність цукрового діабету (ВШ=5,04, ДІ (1,03-24,66), р=0,02), захворювання периферичних судин (ВШ=5,67, ДІ (1,97-16,29), р=0,0003), системних захворювань сполучної тканини (ВШ=5,70, ДІ (1,18-27,51), р=0,01), гіпотиреозу (ВШ=5,04, ДІ (1,03-24,66), р=0,02), анемії (ВШ=4,22, ДІ (1,44-12,34), р=0,004), прийом глюкокортикостероїдів (ВШ=5,14, ДІ (1,37-19,20), р=0,006), антикоагулянтів (ВШ=2,50, ДІ (1,24-5,04), р=0,009), нестероїдних протизапальних препаратів (ВШ=6,95, ДІ (2,75-17,57), р=0,000005) з причин не пов’язаних з травмою і її наслідками. Наявність відкритого перелому (ВШ=3,91, ДІ (1,52-10,08), р=0,02), середньоенергетичного (ВШ=3,84, ДІ (1,61-9,13), р=0,001) та високоенергетичного (ВШ=4,09, ДІ (1,72-9,71), р=0,0007) механізмів травми також асоційовані з підвищеним ризиком формування сповільненої консолідації та розвитку хибних суглобів. Шляхом порівняльного аналізу клінічних результатів хірургічного лікування та використання методики консервативної стимуляції репаративного остеогенезу доведено високу ефективність застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії при порушеннях зрощення, встановлено можливість її застосування як альтернативного варіанту лікування при сповільненій консолідації та хибних суглобах трубчастих кісток. У групі пацієнтів, яким застосовували екстракорпоральну ударно-хвильову терапію у якості основного методу лікування, встановлено достовірно кращі результати за показниками інтенсивності больового синдрому (р=0,03), наявності анатомічного укорочення сегменту (р=0,007) та відновлення працездатності (р=0,02), порівняно з аналогічними показниками групи контролю. З допомогою консервативної стимуляції зрощення вдалося досягнути у 75,0 % хворих з порушеннями остеорепарації. На основі результатів проведеного дослідження доведено необхідність диференційованого підходу до застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії при хибних суглобах з урахуванням їх здатності до біологічного відновлення («Патент України на винахід № 120010», 2019; «Патент України на корисну модель № 132819», 2019). В результаті клінічних спостережень у пацієнтів зі збереженою здатністю хибних суглобів до біологічного відновлення спостерігали достовірно кращі результати застосування методики за показниками вираженості больового синдрому (р<0,000001), обмеження обсягу рухів (р=0,006), рентгенологічними показниками (р=0,009), показниками працездатності (р=0,007) та сумарними результатами лікування (р=0,00002), порівняно з результатами пацієнтів з хибними суглобами без здатності до відновлення. Зрощення без застосування хірургічних технік вдалося досягнути у 87,50 % хворих з хибними суглобами зі збереженою здатністю до відновлення. У якості самостійного методу лікування хибних суглобах без біологічної здатності до відновлення методика екстракорпоральної ударно-хвильової терапії малоефективна.
