Сучасним напрямом розвитку клініки внутрішніх хвороб і сімейної медицини є менеджмент пацієнтів з коморбідними станами, а саме, артеріальної гіпертензії (АГ) з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Першим етапом дослідження був ретроспективний аналіз, опрацювання 286 амбулаторних карт пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ на первинному рівні медичної допомоги. Другий етап – відкрите, клінічне, контрольоване комплексне клініко-інструментальне дослідження пацієнтів з АГ ІІ стадії та коморбідним ХОЗЛ у порівнянні з пацієнтами з АГ ІІ стадії без ХОЗЛ і ХОЗЛ без АГ, та групою контролю. Третій етап – відкрите проспективне контрольоване впродовж 6 місяців комплексне медикаментозне лікування пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ з поділом на дві групи в залежності від наявності ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) зі збереженою або проміжною фракцією викиду (ФВ). Встановлено, що на первинному рівні кардіоваскулярний ризик (КВР) за шкалою SCORE визначався лише у 22,0 % випадків, а електрокардіографія реєструвалась у 70,3 %. ХОЗЛ спірометрично підтверджено лише у 34,3 % пацієнтів. Серед антигіпертензивних препаратів призначались ІАПФ з діуретиками (45,1 %), але значно менше використовувались блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ та антагоністи кальцію (27,9 та 10,5 %). Статини отримували 27,6 % пацієнтів. Бронходилятаційна базисна терапія серед пацієнтів з ХОЗЛ, підтвердженого спірометрично, включала сальбутамол у 66,3 % пацієнтів, іпратропію бромід з фенотеролом – у 33,7 %, тіотропію бромід – 65,3 %, сальметерол у комбінації з інгаляційним кортикостероїдом флютиказоном – 46,9 %. У пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ домінуючим напрямом ремоделювання ЛШ були концентрична гіпертрофія ЛШ (ГЛШ) (55,8 %) та концентричне ремоделювання (32,5 %). На основі ROC-аналізу SpO2 при точці відсікання ≤ 94,9 % (чутливість – 95,5 %, специфічність – 77,1 %) встановлено прогностичний вплив гіпоксемії на порушення систолічної функції ЛШ. У пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ добовий профіль артеріального тиску (АТ) у переважної більшості випадків (91,7 %) відповідав фенотипам «non-dipper» (54,2 %) i «night-peaker» (37,5 %). Встановлена залежність між добовим профілем АТ і концентричним напрямом ремоделювання ЛШ, виявлено перевагу симпатичного тонусу при коморбідності АГ та ХОЗЛ (відношення LF/HF (2,01 (1,90; 2,31)). При цьому між вегетативною дисфункцією, добовим профілем АТ, порушенням бронхіальної прохідності і фенотипом ремоделювання серця встановлено взаємну залежність. При проведенні стратифікації за шкалою SCORE серед пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ не було випадків з низьким КВР, більше 50,0 % пацієнтів відповідали помірному КВР, більше третини – високому, решта – дуже високому КВР. Порівняння біологічного віку виявило, що передчасне судинне старіння було найбільшим серед пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ, та відрізнялось від хронологічного на 18,3 (12,6; 24,5) років. При цьому тривалість ХОЗЛ корелювала з КВР (rs=0,28; p<0,05), ОФВ1/ФЖЄЛ (rs=0,43; p<0,05), тривалістю АГ (rs = 0,75; p<0,05) та віком (rs=0,35; p<0,05), що свідчить про вплив ХОЗЛ на КВР. Оцінка якості життя (ЯЖ) показала, що у пацієнтів з профілем АТ «non-dipper» та «night-peaker» переважала соціальна дизадаптація (rs=0,32; p<0,05), а за опитувальником SGRQ достовірно збільшився показник «активності» у пацієнтів з АГ ІІ стадії 2-го та 3-го ступенів і коморбідним ХОЗЛ порівняно з 1-м ступенем, що вказує на роль АГ в порушенні повсякденної діяльності пацієнтів з коморбідним ХОЗЛ. Розроблено персоніфікований підхід до лікування пацієнтів з АГ ІІ стадії та коморбідним ХОЗЛ, який полягає в застосуванні протягом 6 місяців комбінації вальсартану з амлодипіном при діастолічній дисфункції ЛШ (ФВлш ≥50 %) або кандесартану з небівололом при безсимптомній дисфункції з проміжною ФВлш 49–45 %, що забезпечило тривалий антигіпертензивний ефект, помірну регресію гіпертрофії ЛШ (на 14,2 та 17,1 г/м² відповідно), зменшення діастолічної дисфункції за показником Е/А (на 12,5 та 28,6 %) та збільшення ФВлш на 6,6 % при проміжній ФВлш без несприятливого впливу на перебіг ХОЗЛ. Застосування подвійної комбінації інгаляційних бронходилятаторів тривалої дії в одному інгаляторі умеклідініуму броміду з вілантеролом в якості базисної терапії ХОЗЛ негативно не впливало на структурно-функціональний стан ЛШ і суттєво покращувало ЯЖ та прихильність до лікування. Розроблено інтегрований кардіореспіраторний тест для оцінки ефективності лікування пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ, обґрунтованого головними факторами, що обмежують толерантність до фізичного навантаження: 6-хвилинний тест з ходьбою (6-ХТзХ), рівень десатурації крові киснем (∆SpO2); недостатній приріст систолічного АТ; подвійного добутку; хронотропного та інотропного резерву на тлі порушення бронхіальної прохідності. Кореляція між 6-ХТзХ і ΔSpO2 (rs=-0,45; p<0,05), та ОФВ1 (rs=0,67; p<0,05) доводить провідну роль гіпоксемії та бронхіальної обструкції в обмеженні фізичної активності пацієнтів з АГ та коморбідним ХОЗЛ.
