Семенко В. В. Патогенетичне обґрунтування застосування L-аргініну для корекції ендотеліальної дисфукції за діабетичної ретинопатії (клініко-експериментальне дослідження). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню актуального завдання сучасної офтальмології - підвищення ефективності лікування хворих з діабетичною ретинопатією шляхом вивчення особливостей ендотеліальної дисфункції, стану перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи та клініко-експериментального обґрунтування їх корекції L-аргініном.
Експериментальна частина проводилася на білих щурах лінії Вістар аутобредного розведення масою 180-200 г. Відповідно до задач тварини були розподілені на 3 групи: 1-а група – 20 інтактних тварин; 2-а група – 30 тварин, у яких моделювали ЦД (ЦД) 2-го типу; 3-я група – 30 тварин, які на тлі змодельованого ЦД отримували 7,5 мг аргініну на 100 г щура. ЦД моделювали триразовим внутрішньочеревинним введенням алоксану у дозі 7,5 мл/100 г маси тварини з інтервалом у 5 днів. Препарат вводили на тлі вільного пиття тваринами 5% розчину фруктози. Експеримент тривав 30 діб. Нами була застосована оптимальна доза алоксану, яка не призводить до загибелі щурів і при цьому є ефективною моделлю не лише розвитку ЦД в цілому, але й для його мікросудинного ускладнення у вигляді діабетичної ретинопатії (ДР), про що свідчать результати нашого експерименту. Проводилося дослідження ефективності метаболічної терапії за допомогою L-аргініну.
Важливим аспектом вивчення впливу ЦД на розвиток ДР є експериментальне моделювання, при в різних тканинах організму виявлено порушення обміну і функції нікотінамідних коферментів. Так, при дослідженні класу помірної активності в гангліарному шарі очного яблука виявлено дуже релевантні відмінності (р <0,001) між групами по ферменту ЛДГ. В експериментальній групі у більшої кількості тварин даний фермент знаходився в помірному класі активності. Відносно класу високої активності ферментів були виявлені дуже високозначимі відмінності (р <0,001) між кількістю щурів групи експерименту та контрольної, у яких активність всіх трьох ферментів (СДГ, ЛДГ і МДГ) перебувала в межах даного класу.
У результаті наших досліджень при моделюванні ДР були виявлені зміни судин у вигляді фіброзу стінок, набряку ендотелію та спазму судин. Також відзначалися зменшення кількості пігментних гранул, дистрофічні зміни клітин гангліонарного шару та шару паличок і колбочок, що збігається з описами ушкодження оболонок очного яблука у хворих на ЦД. Корекція змодельованого ЦД за допомогою L-аргініну сприяє збереженню структури судин та, як наслідок, структури шарів очного яблука і сприяє зниженню проявів патологічного процесу. При цьому збільшується активність NO-S та відбувається нормалізація досліджуваних біохімічних маркерів функціонування ендотелію в порівнянні групою моделювання ЦД без вживання L-аргініну, та наближається до рівню норми, що свідчить про покращення функціонування ендотелію. Також виявлено відновлення балансу про- та антиоксидантної системи під впливом екзогенного введення донаторів оксиду азоту.
У прикладному (далі – клінічному) дослідженні брали участь 108 пацієнтів (216 очей) з діагнозом ЦД 2-го типу у віці від 45 до 60 років, з них 56 чоловіків і 52 жінки. Метою клінічної частини роботи була оцінка ефективності застгосування L-аргініну у пацієнтів, що страждають на непроліферативну ДР на основі аналізу клінічних та біохімічних показників. У більшості пацієнтів (95 чоловік - 88 %) спостерігалась емметропічна рефракція. У 9 пацієнтів (8,3 %), визначалася міопічна рефракція, з яких: у 5 чоловік - міопія слабкого ступеню, у 4-х - міопія середнього ступеню. У 4 пацієнтів (3,7 %) - гіперметропічна рефракція слабкого ступеню. Гострота зору усіх пацієнтів вказана з корекцією. У дослідженні приймали участь пацієнти з непроліферативною стадією ДР легкого ступеню без ознак клінічно значущого макулярного набряку. Встановлено статистично значущі відмінності показників фактора Віллебранда, ендотеліну-1 і NО-синтази залежно від ступеню тяжкості ДР за ETDRS (14, 15, 20 і 35 рівнів). У результаті застосування L-аргініну виявлена статистично значуща позитивна динаміка вмісту фактора Віллебранда, ендотеліну-1 і NО-синтази (р<0,001), відзначається вірогідне поліпшення показників глікозильованого гемоглобіну. Проведене лікування L-аргініном також привело до зниження показників артеріального тиску у пацієнтів і наближення їх до значень норми.
Застосування L-аргініну дозволило стабілізувати клінічний перебіг ДР, про що свідчить відсутність негативної динаміки у пацієнтів на тлі прийому даного препарату.
