Наукова праця присвячена питанню формування криміналістичної характеристики перевищення влади або службових повноважень співробітниками правоохоронних органів, а також організації і плануванню розслідування даного злочину, розробленні тактики провадження та окремих слідчих (розшукових) дій, а також забезпечувальних заходів. Питання формування криміналістичної характеристики перевищення влади або службових повноважень співробітниками правоохоронних органів, зокрема і в частині включення її як елементу до криміналістичної методики, досліджували такі науковці як: Р. С. Бєлкін, В. М. Варцаба, В. А. Журавель, С. Ю. Косарєв, В. Л. Синчук, В. Ю. Шепітько, А. В. Шмонін, М. Г. Шурхунов, Б. В. Щур. Тим не менш, дана криміналістична характеристика, станом на сьогодні, за виключенням окремих наукових праць, які фрагментарно, без чіткого та поглибленого аналізу розглядали окремі аспекти криміналістичної характеристики, є нерозробленою. Формування кримінальної характеристики, а особливо визначення її елементів та зв’язків між ними, є основою для створення окремої криміналістичної методики, яка може слугувати слідчим певним орієнтиром для обрання найбільш ефективних шляхів організації розслідування. Зазначені вище факти, обумовлюють обрання автором теми наукової праці.
У ході дисертаційного дослідження був проведений аналіз літературних джерел та опитування співробітників правоохоронних органів досудового розслідування, що дозволило дисертанту визначити елементи криміналістичної характеристики: 1) особа злочинця; 2) форми і способи вчинення та приховування злочину; 3) обстановка (місце, час, знаряддя) реалізації злочинного наміру ; 4) типові сліди як наслідки реалізації злочинного наміру («слідова картина»); 5) особа потерпілого (жертва перевищення влади або службових повноважень співробітниками правоохоронних органів), а також сформувати структуру окремої криміналістичної методики розслідування перевищення влади або службових повноважень співробітниками правоохоронних органів до якої, на думка автора, входить: криміналістична характеристика злочину; обставини, що підлягають з’ясуванню; специфіка відкриття кримінального провадження і початку розслідування; організація та планування розслідування; типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування і програма дій слідчого щодо їх вирішення та перевірки; типові слідчі ситуації та версії наступного етапу розслідування і програма дій слідчого щодо їх вирішення та перевірки; специфіка провадження окремих слідчих (розшукових) дій та забезпечувальних заходів; протидія розслідуванню та засоби її подолання; профілактичні дії слідчого.
Окрему увагу дисертант приділив особі злочинця як особливому елементу криміналістичної характеристики перевищення влади або службових повноважень співробітниками правоохоронних органів. Досліджено та проаналізовано питання вивчення особи злочинця з точки зору таких наук як: кримінальне право, кримінологія, криміналістика. Встановлено ознаки, які повинні бути визначальними для кваліфікації у діях особи саме перевищення влади або службових повноважень, до яких віднесено: наявність спеціального суб’єкта, тобто службову особу правоохоронного органу, її вік, стать, освіту, посаду, службові повноваження, характер дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, мотиви та ціль поведінки. Визначено, що у чинному кримінальному законодавстві віднесення певної особи до розряду службової доволі чітко визначено, проте автором зазначено, що набагато складнішим постає вирішення питання з визначенням поняття «правоохоронні органи» через відсутність єдиного нормативно-правового акта, в якому б надавався повний і вичерпний перелік органів, які вважаються правоохоронними, з їх компетенцією та повноваженнями, зокрема не має чіткої відповіді щодо віднесення до розряду правоохоронних таких органів як: внутрішніх справ та митного контролю, зовнішньої розвідки України, Державної охорони України, відомчої воєнізованої охорони Державної судової адміністрації України, Національного агентства із запобігання корупції, Національного агентства з повернення активів, Державного бюро розслідування, Державної екологічної інспекції, Державної інспекції ядерного регулювання, Державної виконавчої служби та ін.
У дисертації проаналізовано форми перевищення влади або службових повноважень та систематизовано на дві групи: 1) дії, що явно виходять за межі наданих співробітниками правоохоронних органів прав чи повноважень; 2) дії, які пов’язані з насильством, застосуванням зброї, або такими, що ображають особисту гідність потерпілого. Запропоновано упорядковувати способи виключно до визначених форм перевищення влади або службових повноважень правоохоронцями, адже саме за таких умов систематизація способів перевищення буде мати оптимальну конфігурацію і задовольняти потреби теорії та практики.
