Літкевич Д. О. Теоретико-правові основи використання досягнень науково-технічного прогресу у кримінальній процесуальній формі.

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0820U100370

Здобувач

Спеціальність

  • 081 - Право. Право

06-11-2020

Спеціалізована вчена рада

ДФ 64.086.007

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

Вибір теми дослідження обумовлений її вагомістю для правозастосовної практики у сфері кримінального судочинства, оскільки серед детермінант, що безпосередньо впливають на правову модель кримінальної процесуальної форми слід вважати науково-технічний прогрес. З іншого боку, тема актуалізується тим фактом, що саме досягнення науково-технічного прогресу зумовлюють появу нових та вдосконалення існуючих засобів доказування, комунікації учасників кримінального провадження, зміну кримінальної процесуальної форми досудового розслідування та судового розгляду. З метою визначення напрямів дослідження, які на сьогодні є найбільш актуальними для наукового осмислення, в роботі проведено комплексний огляд наукових джерел, автори яких тим чи іншим чином торкалися тематики впливу різноманітних чинників на кримінальну процесуальну форму. Це дало можливість констатувати, що проблематика впливу науково-технічного прогресу на процесуальну форму кримінального провадження, знаходиться у площині цілого ряду законодавчо невизначених питань, щодо яких немає єдності думок серед науковців. Крім того, на підставі аналізу міжнародного досвіду запровадження новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій у процедуру кримінального провадження констатовано, що вітчизняна кримінальна процесуальна процедура потребує докорінної модернізації, зазначене й визначає актуальність обраної теми. З метою встановлення чітких орієнтирів для побудови подальших концепцій та висновків у межах дисертаційної роботи, визначено систему чинників, які впливають на формування кримінальної процесуальної форми, до яких відносяться: 1) кримінальна процесуальна політика держави; 2) соціальні норми, що набули значення загальновизнаних у суспільстві (моральні, релігійні тощо); 3) науково-технічний прогрес; 4) право Європейського Союзу; 5) праксеологія. У роботі зроблено висновок, що завданнями впровадження досягнень науково-технічного прогресу у кримінальне провадження є: (а) захист особи, суспільства та держави; (б) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду; (в) забезпечення ефективності проведення процесуальних дій; (г) викриття осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення; (д) підвищення інноваційного рівня культури суду, сторін, потерпілого та інших учасників кримінального провадження; (е) забезпечення відповідності між фіксацією (відображенням) і збереженням інформації задля можливості застосування у процесі доказування. У межах дослідження науково-технічного прогресу як чинника становлення кримінальної процесуальної форми визначено напрями інформатизації кримінального процесу до яких віднесено: перехід на електронний документообіг; обмеження державної монополії на доступ до інформації у зв’язку з можливостями мережі Інтернет та розширення змагальності процесу; доказова інформація, представлена в цифровому (електронному) вигляді; електронний суд (правосуддя). Підкреслено, що концепція «електронного правосуддя» загалом спрямована на забезпечення доступу до правосуддя та його транспарентності, полегшення взаємодії судів з правоохоронними органами та іншими органами державної влади, зменшення корупціогенних та інших негативних факторів при здійсненні правосуддя, що викликають обурення суспільства і підривають авторитет судової влади. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку кримінальних процесуальних правовідносин електронний документообіг охоплює такі напрями: порядок реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, який концептуально змінено з запровадженням Єдиного реєстру досудових розслідувань; інформаційна підсистема «СЛІД»; інформаційно-телекомунікаційна системи «Інформаційний портал Національної поліції України»; Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Виділено електронну інформацію в якості процесуального джерела доказів, як це передбачено в інших вітчизняних процесуальних кодексах, виходячи із парадигми сучасного кримінального процесу, а саме, що остаточне формування доказу має місце лише в суді, а під час досудового розслідування здійснюється фактично фіксація відомостей, які можуть бути використані як докази в суді.

Файли

Схожі дисертації