Логвін А. В. Правовий механізм адміністрування податку на додану вартість в Україні

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і здійснено комплексний аналіз правового механізму адміністрування податку на додану вартість в Україні та його реалізація у правотворчій та правозастосовній сферах діяльності. Охарактеризовано засади, тенденції, проблеми та особливості правового механізму електронного адміністрування податку на додану вартість в Україні в умовах проведення адміністративної реформи та побудови правової держави. Наявність податку на додану вартість в податковій системі будь-якої країни європейського простору є обов’язковим для вступу до Європейського союзу. Підписання Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, знімає всі питання щодо наявності податку на додану вартість в податковій системі України, та відповідно не можливості його скасування (заміни). Характеризуючи елементи правового механізму податку на додану вартість доведено, платник податку на додану вартість не є податковим агентом (чинне законодавство не містить такого визначення для платника податку на додану вартість), фактично це особа, зареєстрована у встановленому порядку платником податку (наділена відповідними правами та обов’язками щодо визначення податкових зобов’язань, податкового кредиту, складання податкових накладних та ін.), та відповідно здійснює його нарахування в ціні реалізації, визначає за вказаним фактом (за першою подією: отримання грошових коштів або відвантаження товарів/послуг) податкові зобов’язання, які в подальшому зменшуються за рахунок сум сформованого податкового кредиту (податок в ціні реалізації не надходить до бюджету у повному обсязі), подає звітність з податку на додану вартість, а вже потім сплачує відповідні суми до бюджету. Ґрунтовним є розмежування платників податку на додану вартість (та й непрямих в цілому) на економічних (носіїв податку, які несуть тягар включення податків до ціни товарів) та юридичних, на яких покладено обов’язок щодо нарахування та сплати до бюджету (наділені відповідними правами та обов’язками щодо визначення податкових зобов’язань, податкового кредиту, складання податкових накладних та ін.). Крім того, запропоновано поділ платників податку на додану вартість (з точки зору реєстрації та надходження коштів до бюджету) на: оптимальний; номінальний; ідеальний.