Параліч м’язів обличчя – це патологічний виснажливий стан, який часто пов'язаний з драматичними функціональними, психологічними та косметичними наслідками негативного характеру. Травма лицевого нерву (ЛН) – важлива медична та соціальна проблема, яка має руйнівний вплив на ряд важливих аспектів людського життя (психологічні, естетичні, економічні), що негативно відображається на якості життя хворих. Неспроможність повноцінного вираження емоцій створює надзвичайно сильний відбиток на психологічному стані хворих, а асиметрія обличчя унеможливлює комфортне знаходження в соціумі та призводить, у тому числі, до виникнення виражених депресивних розладів у хворих з наслідками ушкодження ЛН (Nellis JC, Ishii M, Byrne PJ et al., 2017; Chang YS, Choi JE, Kim SW et al., 2016; Goines JB, Ishii LE, Dey JK et al., 2016).
Лицевий нерв (ЛН) займає перше місце серед інших черепних нервів за частотою ушкодження (Каверина ВВ, 1975; Неробеев АИ, 1997; Калакуцкий НВ, Пахомова Н.В, Петропавловская ОЮ, 2016). ЛН відповідає за міміку і вираження емоцій, приймає участь у забезпеченні захисної функції ока, утворенні слізної рідини, слиновиділення, частково забезпечує смакову функцію та навіть приймає участь у носовому диханні (Пейпл АД, 2007).
При ушкодженні ЛН виникає виражена асиметрія обличчя, яка спотворює зовнішній вигляд, внаслідок чого хворий стає об’єктом підвищеної уваги, що в подальшому негативно впливає на його психоемоційний статус.
Також характерними є порушення зору, мови, знижується тонус м'язів рота та щік, що призводить до проблем з жуванням, а також має місце утруднення носового дихання.
Серед етіологічних факторів виникнення ураження ЛН варто особливо відзначити його механічні ушкодження при черепно-мозковій і краніофаціальній травмі, а також велику кількість ятрогенних ушкоджень, пов'язаних з видаленням пухлин задньої черепної ямки, завушної ділянки, а також з хірургічними маніпуляціями при різних захворюваннях периферичної частини органа слуху (Hohman MH, Hadlock TA, 2014; Spencer CR, Irving RM, 2016; Reich SG, 2017; Zhang W, Xu L, Luo T et al., 2019; Teresa MO, 2018).
Не зважаючи на бурхливий розвиток мікрохірургії нервів, наявність сучасних засобів діагностики та методів лікування хворих з травмою ЛН, проблема повноцінного відновлення його функції залишається невирішеною. Відсутній, так званий, «золотий стандарт» хірургічного лікування ушкоджень ЛН, оскільки існує безліч методик, які значно різняться за своєю концепцією, і кожна з них має своїх прихильників.
Наша робота висвітлює результати хірургічного лікування великої кількості хворих з ушкодженнями ЛН у порівнянні з роботами авторитетних фахівців (Volk GF et al., 2020; Socolovsky M et al., 2016; Biglioli F et al., 2016; Biglioli F et al., 2017; Vila PM et al., 2020; Gao Z et al., 2019 та ін.) за останні 5 років, де представлено невелику кількість хворих, у яких було застосовано різні методи реіннервації ЛН.
Дане дисертаційне дослідження присвячене вивченню результатів хірургічного лікування наслідків ушкоджень ЛН різними хірургічними методами лікування. Це дасть змогу на основі великої кількості спостережень (202 хворих) обрати найбільш ефективний метод реіннервації ЛН з досягненням оптимальних функціональних і естетичних результатів. Серед біомедичних проблем, пов'язаних з нейропатіями ЛН, актуальним є вибір ефективного виду невротизації ЛН. Вирішенню цього питання і присвячене дане дослідження.
Мета дослідження: підвищення ефективності відновлення структури та функції лицевого нерва у хворих з його ушкодженнями різного генезу, що полягає в оптимізації комплексу лікувально-діагностичних заходів, визначенні найбільш доцільного виду хірургічного лікування лицевого нерва при лікуванні наслідків його травми, спрямованого на максимальне відновлення втрачених функцій нерва.
