Назарова М. С. Клініко-патогенетичне значення компонентів антифосфоліпідного синдрому у чоловіків зі стабільною ішемічною хворобою серця та післяінфарктним кардіосклерозом

Обстежено 164 чоловіки зі стабільною ІХС та післяінфарктним кардіосклерозом. Серед обстежених пацієнтів було 75 % осіб, які перенесли Q-інфаркт міокарда (Q-ІМ). У 93 (56,7 %) хворих виявлялись позитивні рівні сумарних аФЛ та антитіла до анти-бета2-ГП1 класу IgG, в тому числі низько позитивні рівні одного або обох видів антитіл виявлялись у 58 (35,4 %) осіб; середньопозитивні рівні - у 35 (21,3 %) осіб. Частка хворих з негативними рівнями аФЛ та анти-бета2-ГП1 класу ІgМ становила 43,3 % проти 70,8 % в групі порівняння. Позитивні рівні аФЛ та анти-бета2-ГП1 класу ІgМ виявились у 11,6 % хворих на ІХС та 6,2 % осіб групи порівняння. Позитивність за аФЛ та анти-бета2-ГП1 класу IgG тісно асоціювалась з маніфестним інфарктом до 44 років. У хворих на ІХС з позитивними рівнями аФЛ та анти-бета2-ГП1 класу IgG частіше виявлялись нижчі рівні ХС ЛПВЩ (в 2,77 рази, р<0,05), ніж у хворих з негативними рівнями антитіл, відмінності за іншими факторами кардіоваскулярного ризику були незначними. У 6,7 % хворих на ІХС виявлялись низькопозитивні рівні анти-PR3/MPO класу IgG на тлі позитивних рівнів аФЛ або анти-бета2-ГП1 IgG, у групі порівняння позитивних рівнів анти-PR3/MPO класу IgG не виявлено. У хворих на ІХС було виявлено підвищення сироваткових рівнів TLR2 та TLR4 відносно групи порівняння. Підвищення TLR2 та TLR4 достовірно асоціювалось з позитивними рівнями аФЛ та анти-бета2-ГП1 класу IgG. Встановлено, що у хворих на ІХС після перенесеного Q-ІМ шанси підвищення рівнів TLR2 та TLR4 в післяінфарктному періоді суттєво зростали. У хворих на ІХС з позитивними рівнями аФЛ та анти-бета2-ГП1 класу IgG виявлялись більш виразне погіршення ехокардіографічних показників систолічної функції ЛШ, вища частота ГЛШ, нижча частота збереженої фракції викиду (ФВ ЛШ > або = 50 %), ніж у хворих з негативними рівнями антитіл.