Павлюк С. В. Мікробіологічне обґрунтування доцільності комбінованого застосування декаметоксину та фторхінолонів для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень в офтальмології

Дисертація присвячена мікробіологічному обґрунтуванню підходів щодо підвищення ефективності профілактики та лікування інфекційних ускладнень офтальмохірургії шляхом комбінованого застосування сучасних лікарських антисептичних препаратів на основі декаметоксину (ДКМ) та фторхінолонів. У обстежених 120 пацієнтів встановлено колонізацію слизової оболонки ока умовно-патогенними мікроорганізмами (55 %). За результатами дослідження протимікробної чутливості до антибактеріальних препаратів та антисептиків клінічних та музейних штамів стафілококів - збудників інфекційно-запальних ускладнень в офтальмохірургії, отримано дані щодо стрімкого розвитку антибіотикорезистентності серед клінічних штамів умовно-патогенної мікрофлори. Доведено високу протимікробну активність антисептичних препаратів на основі катіонної поверхнево-активної сполуки декаметоксину (ДКМ). Доведено, що присутність суббактеріостатичних значень ДКМ забезпечувала зростання чутливості до фторхінолонів резистентних і помірнорезистентних штамів S. aureus у діапазоні 5,7 - 9,2 раза. Встановлено повільний темп формування резистентності у стафілококів до антисептиків з групи катіонних поверхнево-активних сполук. Результатами експериментального дослідження доведено відсутність токсичного впливу антисептика офтальмодека на тканини ока і паренхіматозні органи тварин при місцевому застосуванні. В клінічному дослідженні встановлено, що у половини пацієнтів ознаки місцевого запального процесу ока після хірургічного втручання зумовлені присутністю стафілококів. Комбіноване застосування левофлоксацину з ДКМ-вмісним антисептиком офтальмодеком шляхом чотирикратних інстиляцій (кожні 15 - 20 хв) періопераційно сприяло швидкому регресу клінічних ознак запалення і скороченню терміну лікування. Вперше доведено здатність ДКМ зменшувати негативний метаболічний вплив на якісний склад сльози.