У дисертаційній роботі представлені результати клініко-ендоскопічного та лабораторного обстеження хворих на хронічний риносинусит з назальним поліпозом (ХРС з НП), який є поширеним захворюванням у популяції, виявляються у 15-25% оториноларингологічних хворих і значно впливає на якість життя та на формування коморбідних захворювань. Базове лікування ХРС з НП включає топічні кортикостероїди та сольові розчини. Якщо лікування ХРС з НП назальним кортикостероїдом та сольовим розчином недостатньо, необхідно розглядати не покази до хірургії, а додаткове ендотипування захворювання. Враховуючи те, що на сьогоднішній день хірургічне лікування залишається основною лікувальною стратегією ХРС з НП, існує потреба у пошуку нових підходів до комбінації консервативного та хірургічного лікування. Концепція дисертаційної роботи полягала в тому, що додаткове до стандартного лікування ХРС з НП призначення амінокапронової кислоти (АКК) в якості передопераційної підготовки у рамках стратегії комплексного (з використанням хірургічного) лікування покаже свою ефективність і сприятиме кращій регресії клінічної симптоматики та зменшенню кількості хірургічних втручань.
Дослідження включало реєстрацію поточних 120 випадків ХРС з НП на клінічній базі КНП «Івано-Франківська обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради (м. Івано-Франківськ). Загальна вибірка дослідження (n - 120) включала 35 (58,3%) чоловіків і 25 (41,7%) жінок основної групи (n - 60), та 32 (53,3%) чоловіків і 28 (46,7 %) жінок (n - 60) контрольної групи. В основній групі середній вік пацієнтів склав 45,8 років, контрольній - 47,0 років. На першому візиті (V1) всім пацієнтам, включеним у дослідження призначалось стандартне лікування: іригаційну терапію фізіологічним розчином морської води і назальний спрей мометазону фуроату. Окрім цього, пацієнтам основної групи з першого дня лікування (V1) додатково призначалась АКК. У дослідженні показано, що додаткове призначення АКК забезпечило статистично значиму відмінність по динаміці регресії таких симптомів, як виділення з носа, закладеність носа, постназальне затікання на V 2 і V 3 порівняно з пацієнтами контрольної групи (р<0,05). Оцінка результатів показує, що незважаючи на полегшення носового дихання (закладеності носа) на V2, в групах відмічалась відсутність динаміки в регресії поліпів. Їхнє зменшення визначається на V3 тільки в основній групі. Показано, що додаткове призначення АКК забезпечило статистично значиму відмінність по динаміці регресії поліпів на V 3 порівняно з пацієнтами контрольної групи (p<0,05). Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше: визначено, що прийом АКК додатково до базової терапії забезпечує клінічно значуще, достовірне зменшення виразності симптомів ХРС з НП (ринорея, закладеність носа, постназальне затікання), показників якості життя на п’ятий і десятий день лікування порівняно до стандартної терапії в рамках передопераційної підготовки (р<0,05); показано, що призначення АКК в рамках передопераційної підготовки дозволяє достовірно зменшити розміри поліпів на десятий день лікування порівняно із базовим лікуванням (p<0.05); доведено ефективність додаткового використання АКК по критерію частоти проведених хірургічних втручань, що дозволяє порівняно із контрольною групою на 25% (з 81,7% до 56,7%) зменшити їх частоту (p<0.05). Конкретизовано наукову цінність: використання ендоскопічного обстеження для оцінки регресії симптомів ХРС з НП на десятий день лікування, що має статистично підтверджені характеристики щодо визначення подальшої тактики лікування; оцінки результатів консервативного лікування в рамках передопераційної підготовки та їх значення для прогнозу перебігу захворювання, що визначає можливість уточнення ендофенотипу ХРС з НП. Удосконалено: процес вибору варіанту лікування ХРС з НП на основі оцінки динаміки клінічних симптомів хворих: визначено, що 10 денне застосування АКК у пацієнтів із наявністю показів до хірургічного втручання в рамках передопераційної підготовки, дозволяє статистично достовірно зменшити кількість хірургічних втручань з 81,7% до 56,7% (p<0.005). Отримала подальший розвиток: методологія уточнення показів до проведення хірургічних втручань, що показало відповідність загальносвітовим трендам та зменшення на 25% їх кількості у досліджуваних пацієнтів (p<0.05); методика оцінки результатів передопераційної підготовки як основного показу до верифікації конкретного ендофенотипу ХРС з НП, яка порівняно із традиційною практикою, дозволяє виділити групу пацієнтів із підозрою на непереносимість аспірину та інших нестероїдних протизапальних препаратів. Ключові слова: дихальні шляхи, ЛОР органи, порожнина носа, алергічний риніт, риносинусит, мікробіоценоз, антибактеріальна активність, захворюваність, терапія, якість життя, медична допомога. Галузь-Медицина.
