Дисертацію присвячено комплексному теоретичному дослідженню, в якому розглянуто фінансово-правовий аспект парламентського контролю за публічними фінансами.
Актуальність обраного напрямку зумовлена й тим, що в період становлення демократичної правової держави все більше зростає роль Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в питаннях здійснення законодавчої діяльності та виконання функції парламентського контролю. Належна реалізація парламентом його повноважень вирішальною мірою залежить від забезпечення організації та реального здійснення парламентського контролю. Необхідність такого дослідження зумовлена ще й тим, що для забезпечення ефективної дії такого контролю потребує детального аналізу сучасний стан фінансового законодавства, виявлення існуючих проблем його застосування, що дасть змогу визначити напрями його удосконалення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення контролю за публічними фінансами.
Предметом дослідження є фінансово-правовий аспект парламентського контролю за публічними фінансами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням фінансово–правового аспекту парламентського контролю за публічними фінансами. До положень, які мають ступінь наукової новизни, належать:
уперше:
надано визначення поняття «парламентський контроль за публічними фінансами» як діяльності, що здійснюється органами, наділеними відповідними повноваженнями під час виконання завдань, покладених Конституцією і законами України, що спрямована на перевірку законності в процесі мобілізації, розподілу (перерозподілу) і використання публічних фондів коштів;
розглянуто й охарактеризовано повноваження і роль комітетів та комісій Верховної Ради України як спеціалізованих суб’єктів парламентського контролю за публічними фінансами;
обґрунтовано доцільність введення відповідальності за неналежне виконання тимчасовими слідчими та тимчасовими спеціальними комісіями Верховної Ради України, а також членами таких комісій своїх обов’язків та налагодження механізму взаємодії з іншими органами влади та громадськістю;
аргументовано необхідність прийняття Закону України «Про парламентський контроль за публічними фінансами», в якому було б закріплено основні поняття парламентського контролю за публічними фінансами, форми, принципи парламентського контролю за публічними фінансами, а також окреслено коло суб’єктів та розмежовано повноваження щодо об’єктів контролю, що сприяло би підвищенню рівня ефективності здійснення парламентського контролю за публічними фінансами та зменшенню рівня корупції;
запропоновано ввести таку форму парламентського контролю за публічними фінансами як «інтерпеляція», під якою слід розуміти можливість регулярного обміну інформацією між суб’єктами парламентського контролю за публічними фінансами та об’єктами контролю, з метою проведення дебатів у парламенті, а також можливості колективного звернення народних депутатів до уряду;
удосконалено:
поняття публічних фінансів як об’єкта парламентського контролю, під якими слід розуміти суспільні відносини, що пов’язані із задоволенням публічного фінансового інтересу та які виникають у процесі утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів держави, місцевого самоврядування та фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності таких фондів;
перелік форм парламентського контролю, яких варто застосовувати для здійснення ефективного контролю за публічними фінансами;
принципи діяльності парламентського контролю за публічними фінансами та встановлено відсутність системного підходу в організації парламентського контролю за публічними фінансами;
поняття парламентського бюджетного контролю як основного напрямку діяльності та впливу з боку Верховної Ради України, а також її органів щодо надходження та використання бюджетних коштів, а також рухом таких коштів та бюджетним процесом у цілому;
набули подальшого розвитку:
визначення поняття «парламентський контроль» та його співвідношення з державним та фінансовим контролем;
положення щодо необхідності в умовах реформування місцевого самоврядування (децентралізації) переходу від системи вирівнювання місцевих бюджетів «за видатками» до системи вирівнювання «за доходами»;
питання місцевих бюджетів, а також розмежовано поняття місцевого бюджету та бюджету місцевого самоврядування та встановлено відсутність єдиної системи державного та муніципального контролю за коштами, що спонукає до зниження ефективності контрольних функцій, а зі створенням об’єднаних територіальних громад і наданням їм певної фінансової самостійності постає питання посилення контролю з боку органів державної влади та парламенту в цілому;
запропоновано зміни і доповнення до Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України».
