У дисертації теоретично обґрунтовано й розроблено пропозиції щодо формування мережевої архітектури публічного управління в контексті забезпечення національної безпеки України.
Встановлено ступінь наукової розробленості проблем формування мережевої архітектури публічного управління в контексті забезпечення національної безпеки.
Зважаючи на уточнення змісту категорій та понять щодо проблематики формування мережевої архітектури публічного управління національною безпекою України, побудовано трирівневу категоріальну модель публічного управління національною безпекою. До першого рівня належать поняття та категорії щодо концептуального ядра дисципліни – публічного управління, до другого – поняття та категорії, що відтворюють процеси розбудови мережевої архітектури публічного управління національною безпекою, до третього – базові поняття та категорії практики з організації розбудови мережевої архітектури публічного управління національною безпекою. Під оглядом зазначеного системно відображено процес інституціоналізації мережевої архітектури публічного управління національною безпекою з урахуванням рухомості інституціонального середовища публічного управління, а також безпекового середовища.
З’ясовано, що для обґрунтування теоретичних засад формування мережевої архітектури публічного управління національною безпекою використовують такі підходи: інституціональний, структурно-функціональний, конфліктологічний, мережевий, системно-діяльнісний, архітектурний.
Обґрунтовано, що формування мережевої архітектури публічного управління національною безпекою передбачає нормотворчість та впровадження інституціонально сформованих норм публічного управління у практику забезпечення національної безпеки. Цей процес структурно охоплює:
створення інституціонального середовища мережевої архітектури публічного управління національною безпекою з урахуванням інституціональних матриць;
формування мережевої архітектури публічного управління національною безпекою;
розроблення та впровадження в публічно-управлінську практику технологій мережевого управління національною безпекою;
нормативно-правове врегулювання компетенцій суб’єктів мережевої взаємодії з питань забезпечення національної безпеки.
Результатом інституціоналізації мережевої архітектури публічного управління національною безпекою є сформованість інституціональних матриць зазначеної діяльності як програми її інституціонального розвитку.
Результати вивчення досвіду країн розвиненої демократії щодо публічного управління національною безпекою дають змогу констатувати, що керівництво досліджуваних країн успішно впровадило у практику публічного управління низку концепцій, зокрема:
концепцію інформатизації суспільства, що сприяло демократичному розвитку суспільства;
концепції відкритого суспільства й суспільства відкритого доступу, що зумовлюють партисипаторну взаємодію держави та інститутів громадянського суспільства з актуальних питань суспільного розвитку;
концепцію публічної адміністрації, що передбачає визначальну роль громадянського суспільства з питання розроблення та реалізації національної політики;
концепцію архітектури системи управління, що визначає перехід від ієрархічного управління до менеджменту у сфері реформ сектору оборони й безпеки;
концепції цивільної та суспільної безпеки, згідно з якими здійснено модернізацію системи управління сектором безпеки і оборони на засадах співробітництва громадянського суспільства та адміністрації безпекових і оборонних структур.
Встановлено, що до актуальних проблем функціонування системи публічного управління національною безпекою України на сучасному етапі державного будівництва входять:
недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує процеси інформаційного та демократичного розвитку України, забезпечення національної безпеки;
незавершеність формування єдиного інформаційно-технологічного простору публічного управління в Україні;
незавершеність формування інституційного середовища публічного управління національною безпекою.
Обґрунтовано, що в Україні основним пріоритетом політики національної безпеки на сучасному етапі державного будівництва є трансформація системи національної безпеки відповідно до умов інформаційної цивілізації. При цьому основне завдання модернізації системи публічного управління національною безпекою полягає у формуванні мережевої архітектури в цій специфічній сфері.
З метою вдосконалення мережевої архітектури публічного управління національною безпекою України сформовано низку пропозицій до органів державної влади.
Ключові слова: мережа, взаємодія, громадянське суспільство, держава, публічне управління, національна безпека, партисипаторне управління, система забезпечення національної безпеки, соціальне проектування і конструювання, інституціональне середовище публічного управління національною безпекою, мережева архітектура публічного управління національною безпекою.
