Дисертаційне дослідження присвячено підвищенню ефективності діагностики, лікування та профілактики розвитку ускладнень у пацієнтів з різноманітними формами одонтогенного верхньощелепного синуситу (ОВС).
Проведено вивчення найбільш коректно заповнених архівних медичних карток 206 пацієнтів з ОВС, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії голови та шиї КНП ХОР «ОКЛ», клінічній базі кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету, у період з 2014 по 2017 р. та становили ретроспективну групу. За допомогою даних основних клінічних (збирання скарг, анамнезу захворювання та життя, об’єктивного й локального огляду) і додаткових методів дослідження (рентгенологічне, мікробіологічне, патологогістологічне) сформовано 5 основних групи хворих з ОВС відповідно до форми патології та клінічних проявів: 1. Гострі форми ОВС із серозними
(група А) та гнійними проявами (група В). 2. Загострення хронічного ОВС з катарально-поліпозними (група С) і гнійно- поліпозними проявами (група D). 3. Хронічні форми ОВС (група E). Після вивчення статистичних даних медичних карток обраної групи пацієнтів було встановлено найбільш поширену клінічну форму цієї патології – загострення хронічного ОВС з катарально-поліпозними проявами – 147 клінічних випадків (71,3%), визначено основні чинники захворювання – різноманітні форми періодонтитів – 89 пацієнтів (43,2%), радикулярні кісти – 73 клінічних випадки (35,4%). Менш поширеною патологією була гостра форма ОВС – 43 клінічних випадки (20,9%), з них із серозними змінами – 27 пацієнтів (13,1%). Хронічні форми ОВС траплялися в меншості випадків – 16 (7,7 %).
У 91% випадків коректність тактики комплексного лікування пацієнтів з ОВС було підтверджено за допомогою МЕС; було встановлено, що в 9,2% клінічних випадків вибір обсягу хірургічного втручання не відповідало спрогнозованому за допомогою авторської комп’ютерної програми, що могло бути пов’язане з виникненням ускладнень. Ці результати довели ефективність використання МЕС й обумовили подальшу апробацію комп’ютерної програми в лікуванні проспективної групи пацієнтів з ОВС.
Проведено аналіз результатів лікування 153 пацієнтів проспективної групи з використанням МЕС. Отримано правдоподібні комп’ютерні діагнози, запропоновані МЕС, які збіглися із заключними клінічними в 97,0%, застосовано індивідуалізоване комплексне лікування до кожного з клінічних випадків. За допомогою застосування ЕС щодо прогнозування діагнозу та комплексного індивідуального варіанта лікування вдалося знизити питому вагу фактичних ускладнень залежно від клінічної форми ОВС з 9,2% (19 пацієнтів) до 2,6% (4 пацієнти).
