Коломієць К. В. Договір факторингу як підстава зміни кредитора у зобов’язанні

Визначено загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження договору факторингу як підстави зміни кредитора у зобов’язанні. У відповідному контексті визначено стан наукової розробки договору факторингу як підстави зміни кредитора у зобов’язанні, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання договору факторингу як підстави зміни кредитора у зобов’язанні. Визначено, що етапами становлення та розвитку правового регулювання договору факторингу слід вважати: 1) зародження відповідного правового інституту (ХХ ст. до н.е. – XVI н.е.), проте з чітко вираженою економічною складовою, яка згодом набула рис торговельної угоди (торговельний факторинг); 2) поширення факторингових відносин на сферу торгівлі, в тому числі із наданням кредитування створеними кредитними спілками (XVI ст. – XIX ст.) (торговельно-кредитний факторинг); 3) формування факторингу як фінансового інструменту, до чого призвело зростання економіки в цілому, збільшення обсягів виробництва, брак обягових коштів, і необхідність залучення додаткових позичкових коштів (кінець XIX – 80-ті роки XX ст.) (фінансовий факторинг): 4) вихід факторингових угод на світовий рівень (кінець XX ст. по теперішній час), особливостями якого стали створення значної кількості національних та міжнародних факторингових асоціацій, виникнення великих транснаціональних факторингових компаній, широка уніфікація міжнародних норм і стандартів факторингових операцій (інвестиційно-підприємницький факторинг).