У дисертації здійснено комплексне дослідження проблем застосування способів і засобів судового захисту прав суб’єктів звернення за наданням адміністративних послуг на всіх стадіях судового провадження в адміністративному судочинстві та розроблено типові алгоритми процесуальних дій для учасників справи та суду. У теоретичному плані основну увагу приділено розкриттю змісту понять адміністративної послуги та судового захисту з урахуванням наявних у літературі поглядів на їхню правову природу і положень чинного законодавства. У контексті дослідження аргументовано авторське розуміння сутності адміністративних послуг та їхню класифікацію за критерієм кінцевого правового результату їхнього надання, а також обґрунтовано висновок, що послуги у сфері соціального забезпечення, зважаючи на певні особливості їхньої правової природи, є складовою (видом) адміністративних послуг. У межах теми дослідження розкрито авторське бачення правових категорій «судовий захист, спосіб та система судового захисту», зокрема судовий захист розглянуто як процесуальну діяльність суду та учасників справи, спрямовану на встановлення факту порушення суб’єктивних прав особи та вибір і застосування судом правових заходів щодо поновлення порушених прав та відшкодування завданої шкоди. Поряд із цим розкрито правову природу суспільних відносин із надання адміністративних послуг, проаналізовано їхні структурні елементи та доведено необхідність у більш повному законодавчому регулюванні обов’язків суб’єктів надання адміністративних послуг і посилення їхньої відповідальності в цій сфері публічно-правових відносин. У зв’язку з цим внесено пропозиції щодо доповнення Закону України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року № 5203-VI окремим розділом щодо прав та обов’язків учасників відносин із надання адміністративних послуг і нормами, що регулюють механізм дисциплінарної відповідальності посадових осіб суб’єкта надання адміністративних послуг за допущені ними порушення, установлені рішенням суду, що набуло законної сили. Крім того, зроблено висновок про необхідність запровадження окремої кримінальної відповідальності посадових осіб пенсійних органів за протиправну відмову у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії. Обґрунтовано положення про доцільність доповнення переліку принципів адміністративного судочинства принципами справедливості та доступності правосуддя, а також повного відшкодування не тільки матеріальної, а й моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єктів владних повноважень. Доведено доцільність запровадження процесуального механізму, згідно з яким ухвала адміністративного суду про відкриття провадження у справі зі спору у сфері надання адміністративних послуг автоматично зупиняє дію оскаржуваного індивідуального правового акта до вирішення спору по суті. Запропоновано встановлення та стягнення пені за порушення строку розгляду звернення про надання адміністративної послуги розміром 0,1 % від мінімальної заробітної плати за кожний день прострочення та штрафу за протиправну відмову в її наданні в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на день вчинення порушення. Розроблено підхід, згідно з яким автоматично відшкодовується шкода, завдана правовим актом, визнаним неконституційним (нечинним), за весь час його дії, а не з моменту набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України. Зроблено акцент на дослідженні меж, мети та цілей процесуального розсуду адміністративного суду, розкрито критерії перевірки судом правомірності застосування суб’єктом надання адміністративних послуг своїх дискреційних повноважень і вибору ефективного способу судового захисту. У цьому аспекті обґрунтовано доцільність заборони звуження обсягу або скасування прав і свобод щодо осіб, яким вони були надані до набрання чинності новими законами, що обмежують або скасовують вже наявні права і свободи, під час вирішення судом спорів у сфері надання адміністративних послуг, підтримано правову позицію щодо повного відшкодування завданої шкоди фізичним і юридичним особам за весь час дії правового акта, визнаного неконституційним. Сформульовано низку інших пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, яким передбачено застосування норм права у сфері судового захисту прав суб’єктів звернення за наданням адміністративних послуг.
