У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження теоретичних та методологічних основ функціонування та розвитку інституційних засад соціальної політики та розроблено науково-практичні рекомендації щодо їх удосконалення в Україні в умовах європейської інтеграції.
Визначено сутнісне розуміння інституту соціальної політики за формою та змістом як соціальну систему, елементом і характерною ознакою якої є державні повноваження й функції, яка спрямована на забезпечення успішної реалізації певної потреби всього суспільства або значної його частки. Ця система діє на основі комплексу офіційних, формальних норм, цінностей, статусів і ролей, виражених у конкретних нормативних документах і організаційних соціальних структурах, а також у стійких соціальних та професійних практиках.
Запропоновано змістовне наповнення поняття «інституційне забезпечення соціальної політики. Окреслено структуру і взаємозв’язки між елементами інститутів соціальної політики. Встановлено, що структура інституційного забезпечення соціальної політики об’єднує його суб’єкти, об’єкти, цілі та завдання. Вона включає взаємопов’язану систему уявлень і цілеспрямовану діяльність держави, громадсько-політичних інститутів, підприємств та окремих громадян, спрямовану на соціальну сферу (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист тощо) для забезпечення безконфліктності соціальних відносин, урегульованості соціальних процесів та задоволення соціальних потреб в цілях соціальної безпеки та людського розвитку.
Розроблено методичний підхід до дослідження інститутів соціальної політики, який базується на аналізі динаміки індикаторів, що характеризують діяльність цих інститутів за такими основними вимірами як «Забезпечення зайнятості населення», «Забезпечення доходів громадян» та «Пенсійне забезпечення». Запропонований Інтегральний індекс дає змогу провести оцінку діяльності інститутів соціальної політики за основними вимірами, які є значимими для прийняття управлінських рішень в сфері соціальної політики і характеризують її важливі аспекти.
Результати аналізу динаміки індикаторів діяльності інститутів соціальної політики у досліджуваному періоді свідчать, що на жаль, тільки у 2016-2017 рр. динаміка індексів була позитивною, а значення відносно високими. Зростання доходів населення, яке спостерігалось у 2013-2017 рр. мало більшою мірою номінальний характер, але у 2017-2019 рр. навіть цей відносно позитивний тренд змінився. Індекс забезпечення зайнятості населення у досліджуваному періоді був одним з найстабільніших показників, але це свідчить більшою мірою не про ефективність діяльності соціальних інститутів, а про встановлення певної рівноваги на ринку праці. Рівень пенсійного забезпечення більшості населення залишається ганебно низьким, що негативно характеризує не тільки діяльність інститутів соціальної політики, а й державну соціальну політику загалом.
Здійснено періодизацію розвитку інститутів соціальної політики в Україні на основі аналізу нормативно-правової бази. Результати аналізу дали змогу зробити висновок про те, що в нашій державі все ще не сформовано комплексну, дієву систему інститутів соціальної політики.
Встановлено, що інститути соціальної політики є важливим елементом соціально орієнтованої держави, що покликані підтримувати на належному рівні життя її громадян.
Досліджено досвід країн Європейського Союзу щодо інституційного забезпечення за різними моделями соціальної політики.
Доведено, що ефективна конвергенція інституційних засад соціальної політики в країнах Європейського Союзу та в Україні – це імперативна передумова наближення параметрів соціального розвитку України до параметрів більш розвинених країн Європейського Союзу.
Визначено стратегічні напрями удосконалення соціальної політики України, які враховують зміни соціального порядку денного ЄС та його соціальний вимір з урахуванням кризи моделі соціальної держави, з використанням механізмів переходу від традиційної соціальної політики до політики соціальної якості. Це сприятиме суспільній злагоді, соціальному вирівнюванню, підвищенню рівня соціальної безпеки й продуктивності національної економіки, гідній праці, поліпшенню якості життя населення, соціальній справедливості та формуванню інституційного середовища, спрямованого на високу ефективність соціального розвитку.
Запропоновано нові підходи до організаційно-управлінського та інституційного забезпечення державного управління соціальним розвитком за рахунок чіткої координації, взаємоузгодження, збалансування компетенцій, повноважень, обов’язків та відповідальності органів виконавчої влади при формуванні та реалізації соціальної політики, що створить умови для більш ефективної та прискореної інтеграції України до Європейського Союзу.
Ключові слова: інституційне забезпечення, соціальна політика, євроінтеграція, інститут соціальної політики, соціальний інститут, функції соціальної політики, структура інституційного забезпечення соціальної політики, людський капітал, соціальні стандарти, конвергенція.
