Дисертаційна робота є комплексним монографічним дослідженням, в якому виявлено теоретичні та практичні проблеми договірного регулювання відносин у сфері надання інформаційних послуг та запропоновано шляхи їх вирішення, визначено особливості правового регулювання договорів у сфері надання інформаційних послуг та розроблено пропозиції з удосконалення цивільно-правового регулювання договорів у сфері надання інформаційних послуг в умовах проведення рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України.
У розділі 1 «Загальна характеристика інформації та інформаційних послуг у цивільному праві» набули подальшого розвитку положення про розмежування дій з інформацією в цивільному правовідношенні та наданням інформаційних послуг. Доведено, що надання публічної інформації за запитом на отримання такої інформації є інформаційною адміністративною послугою, а надання інформації учаснику цивільних правовідносин, який реалізує своє суб’єктивне право на інформацію, є суб’єктивним цивільно-правовим обов’язком.
Надана аргументація відносно того, що надання інформації стороною цивільно-правового договору, предметом якого не є надання інформаційної послуги, але до змісту якого входить обов’язок здійснити дії, спрямовані на ознайомлення другої сторони з певною інформацією щодо товару, роботи тощо, не перетворює такий договір у договір про надання інформаційних послуг. Щодо оферти та публічної обіцянки винагороди – то надання інформації є їх змістовною складовою.
Доведено, що серед послуг інформаційного характеру доцільно виділити інформаційні послуги та послуги, які тісно пов’язані з інформаційними. Інформаційні послуги запропоновано розглядати у двох значеннях: 1) інформаційні послуги в широкому значенні, що включають в себе різноманітні дії виконавця зі створення, отримання, пошуку, обробки, систематизації, передачі, поширення, охорони тощо інформації за завданням замовника з метою задоволення його різноманітних потреб інформаційного характеру; 2) інформаційні послуги у вузькому значенні як дії щодо забезпечення користувача інформацією, що мають нематеріальний характер, створюють певний корисний ефект немайнового характеру та спрямовані на досягнення результату, що не має уречевленого вигляду та задовольняє інформаційні потреби користувача.
Послугами, які тісно пов’язані з інформаційними, є послуги, що забезпечують доступ, передачу інформації, сприяють її зберіганню, мають допоміжний, «обслуговуючий» характер (телекомунікаційні послуги, послуги зв’язку тощо).
У розділі 2 «Загальні положення про договори в сфері надання інформаційних послуг» уперше запропоновано авторське визначення договору про надання інформаційних послуг як домовленості сторін, за якою одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника (користувача інформаційних послуг)) надати інформаційні послуги, результати яких не охороняються як об’єкти права інтелектуальної власності, мають певний корисний ефект немайнового характеру для замовника (користувача інформаційних послуг), а замовник (користувач інформаційних послуг) зобов’язується оплатити виконавцеві інформаційні послуги, якщо інше не встановлено договором.
