Дисертаційна робота присвячується розгляду питання матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві. Аналізуються поняття, ознаки, принципи, функції та суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, а також сучасний стан його нормативно-правового регулювання Визначено причини виробничого травматизму і встановлено, що вони мають складний комплексний характер – економічний, технічний, організаційний і правовий. Досліджено правову конструкцію «нещасний випадок на виробництві», запропоновано його розглядати як певну подію, що сталася з підстав, незалежаних від волі людини або ж безпосередньо внаслідок умисних чи необережних дій. Нещасний випадок на виробництві чинить негативний вплив на працівника, виявляється у формі настання фізичної, психічної або моральної шкоди його здоров’ю працівника при виконанні ним своїх трудових або пов’язаних з ними обов’язків як безпосередньо на території підприємства, установи чи організації, так і за її межами, якщо працівник знаходився в такому місці за розпорядженням роботодавця або ж мав там бути за договором або за інших підстав, установлених роботодавцем. 2 Аргументовано, що нещасний випадок на виробництві може настати не лише в разі, коли потерпілому завдано фізичну травму, а й у випадках настання травми психічної. Поглиблено досліджується історія становлення соціального страхування в Україні, що розпочалася ще з часів Київської Русі. Зазначається, що сучасний період цього процесу характеризується реформуванням чинного трудового законодавства, необхідністю імплементації й гармонізації національного законодавства міжнародним і законодавством країн ЄС. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розглядається як установлена й регламентована державою система гарантій, що передбачають матеріальне забезпечення потерпілого, страхові виплати й надання соціальних послуг застрахованому працівникові або особам, які за законом мають на це право, в разі настання нещасного випадку, пов’язаного безпосередньо з виробництвом. Принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві – це керівні ідеї й засади, що визначають сутність і спрямованість цього виду соціального страхування. Наголошується, що законодавчий підхід до поширення єдиних принципів соціального страхування (в тому числі й на страхування від нещасного випадку на виробництві) не є правильним, оскільки таке страхування має свої особливості. Наголошується, що нагального вирішення потребує зараз питання залучення до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування членів особистих селянських господарств, адже такі особи сьогодні є соціально не захищеною частиною трудового населення України. Виокремлено такі функції загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, як охоронна, компенсаційна, соціально-реабілітаційна, економічна і превентивна. Зазначається, що нормативно-правовий механізм регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві станом на сьогодні характеризується застарілою базою 3 чинного законодавства, явним браком належної систематизації законодавства в цій сфері й давно оновлюваними поглядами на систему соціального страхування. У роботі відзначаються законодавча невідповідність і неузгодженість у використанні таких понять, як «матеріальне забезпечення» і «страхові виплати», а також наводиться перелік видів матеріального забезпечення і страхових виплат у контексті загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Автор вважає за необхідне усунути відповідні законодавчі прогалини й використовувати категорію «матеріальне забезпечення» замість «страхові виплати», що є більш виправданим. Обґрунтовуються доцільність і навіть потреба повернути в чинне законодавство положення, що моральна шкода є одним видів страхових виплат, яка повинна відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Пропонується внести зміни в п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме усунути положення, що дітям, годувальник яких помер від нещасного випадку на виробництві і які після 16 років працевлаштувалися, страхові виплати припиняються, оскільки така норма прямо суперечить ст. 180 Сімейного кодексу, а також принципам і функціям загальнообов’язкового державного соціального страхування.
