Труднощі з успішним проведенням реформ в Україні очевидні. Вітчизняними і зарубіжними ученими, аналітиками і фахівцями висловлюються різноманітні причини такого становища в нашому суспільстві: недостатня сформованість громадянського суспільства, слабка інформованість населення про дійсний стан реформ і кризу, недостатня відповідальність влади, корупція (конфлікт інтересів), бюрократизм, загальне падіння економіки, слабкі конкурентні засади в економіці, недостатній розвиток середнього та малого бізнесу та інші причини. При цьому нерідко отримує неадекватну оцінку та спотворену інтерпретацію, а часто просто ігнорується одна з найважливіших причин критичної ситуації, що створилася в країні – недостатній професіоналізм різних соціально-професійних груп, і передусім – публічних службовців. Це положення вказує на необхідність досягнення ними високого рівня сформованості ціннісних орієнтацій, ідеалів, моральності, професійних мотивацій, професійної компетентності, професіоналізму, адекватної самоідентифікації та відповідальності перед суспільством в якості публічних службовців.
У той же час дослідження внутрішньої мотивації публічних службовців і персоналу організацій в цілому як складного професійно-психологічного утворення відбувається часто без аналізу її базових складових: цінностей, настанов, потреб, інтересів та ін. Деталізоване дослідження складових мотивації дозволяє краще з’ясувати значення та вплив кожного її складника на формування мотиваторів та мотивів, мотиваційного поля публічного службовця, тобто внутрішніх (мотиваційний профіль) та зовнішніх факторів.
Між процесом формування професійних інтересів і результативністю праці публічних службовців, публічної служби існує зв’язок, що проявляється як у вигляді прямої залежності успішності професійної діяльності публічного службовця від рівня сформованості, змісту та спрямованості його професійних інтересів, так і в непрямій формі у вигляді психологічного позитивного сприйняття суспільством дій кадрів публічної служби, сприятливим психологічним кліматом в органах публічної влади, підвищенням мотиваційної готовності до продуктивної публічної служби.
Мета роботи – розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення формування та оцінювання професійних інтересів публічних службовців в Україні з позиції акмеологічного підходу. Об’єктом дослідження є суспільно-професійні відносини, що складаються у процесі формування та оцінювання професійних інтересів публічних службовців в Україні. Предмет дослідження – формування та оцінювання професійних інтересів публічних службовців в Україні.
У даній дисертації вперше запропоновано акмеологічний концепт конкретного важливого компонента результативної публічної служби – випереджаючого формування професійних інтересів публічних службовців, основними напрямами якого встановлено: нормативно-правовий вплив на публічну службу, що враховує соціальні норми, або соціально-законодавче нормування; формування світогляду та професійної поведінки; та формування, що забезпечує професійну діяльність публічних службовців. На основі дослідження змісту, значення та характеристик, особливостей, функціонального призначення професійних інтересів обґрунтувано такі функції останніх: орієнтуючу, спрямовуючу, мотивуючу, активізуючу, організуючу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені й науково обґрунтовані дисертантом теоретичні положення, висновки, рекомендації дисертації можуть бути використані як у подальших наукових дослідженнях процесу професіоналізації публічних службовців, функціонуванні органів виконавчої влади, так і діяльності керівників цих органів; у правотворчій діяльності, спрямованій на вдосконалення правових та організаційних засад функціонування органів публічної влади всіх рівнів та діяльності їх керівників; у практичній діяльності керівників органів виконавчої влади всіх рівнів; у навчальному процесі при підготовці бакалаврів та магістрів публічного управління, під час підвищення кваліфікації персоналу органів публічного управління.
