У дисертації здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та розроблено пропозиції щодо вдосконалення соціально-психологічних засад управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України. Досліджено стан наукової розробки проблеми управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України, розкрито поняття та концепції управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України, визначено зміст та сутність соціально-психологічного підходу до управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України. На основі наукових підходів до визначення явища управління людськими ресурсами в сфері публічної служби, розкрито понятійно-категоріальний апарат управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України, зокрема дано авторське визначення поняття «управління людськими ресурсами в сфері публічної служби»та поняття «соціально-психологічні аспекти управління людськими ресурсами в сфері публічної служби». Зазначено двовимірність поняття «управління людськими ресурсами в сфері публічної служби», що визначається, по-перше, як цілеспрямована діяльність, яка передбачає виокремлення основних напрямків роботи з людськими ресурсами, засобів, форм, методів і технологій управління ними та, по-друге, як «процес», в якому взаємодіють публічні структури та особистості, органи публічної влади та публічні службовці, встановлюються суб’єктно-об’єктні публічно-управлінські відносини. Обґрунтовано, що першим кроком на шляху підвищення якісних характеристик персоналу органів публічної влади має стати визнання існування цієї проблеми, ідентифікація та використання потенціалу всіх адміністративних органів, до завдань яких входить управління людськими ресурсами та їх розвитком. Визначено зміст та сутність соціально-психологічного підходу до управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України. Здійснено аналіз сучасного стану управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України, що дало можливість виявити, з позицій соціально-психологічного підходу, низку системних проблем та шляхи їх вирішення. Аналіз показав, що управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України регулюється значною кількістю нормативно-правових актів, однак існуючий стан розвитку законодавства про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування не є завершеним, зокрема щодо формування соціально-психологічних засад управління людськими ресурсами, а тому потребує внесення змін у чинне законодавство та прийняття нових нормативно-правових актів, які б відповідали європейським стандартам. Обґрунтовано, що на сьогодні процес інституалізації служб управління персоналом в органах публічної влади не завершений та не забезпечений відповідними ресурсами, відсутня координаційна робота на всіх рівнях управління персоналом, особливо у напрямах, що стосуються управління кар’єрним просуванням державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, вирішення проблем вдосконалення стилю управління керівників і стилю роботи працівників, їх мотивації, соціальної захищеності та інших питань, що входять до компетенції керівників та служб управління персоналом в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Проведене соціологічне дослідження показало, що більшість респондентів вважають своє місце роботи не престижним і позбавленим можливості особистісного росту. В той же час, більше 50% респондентів засвідчили підтримку ідеї щодо створення в органах публічної влади структурного підрозділу з соціально-психологічного забезпечення, детальної єдиної моделі просування по кар’єрним сходам на публічній службі та доповнення штату спеціалістом з психологічного супроводу публічної служби. Теоретично обґрунтовано, що важливою стороною управлінських процесів виступають соціально-психологічні знання, роль яких практично не враховується, а також, що особливу увагу при відборі кандидатів на посади публічної служби слід приділяти соціально-психологічним особливостям, які забезпечують успішну взаємодію їх з командою органу публічної влади, а також з населенням і кожною людиною. Виокремлено психолого-акмеологічні чинники та мотиваційні інструменти ефективного управління людськими ресурсами в сфері публічної служби України.
