Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного
права спеціальним комплексним дослідженням корупції в органах та
установах виконання кримінальних покарань України та адміністративноправових засад, способів та методів її запобігання.
Унаслідок проведеного дослідження з’ясовано сутність, зміст та
особливості адміністративно-правових засад запобігання корупції в органах та
установах виконання кримінальних покарань України, а також
охарактеризовано специфічні риси та нормативно-правову базу цього виду
правової діяльності. Сформульовано ряд наукових положень, висновків,
пропозицій та практичних рекомендацій з удосконалення правового
забезпечення органів публічної адміністрації при запобіганні корупції в
органах та установах виконання кримінальних покарань.
У дисертації на основі теоретичних напрацювань адміністративноправової науки, вітчизняного та зарубіжного законодавства, результатів
правозастосовної практики органів публічної адміністрації у сфері
запобігання корупції в органах та установах виконання кримінальних
покарань України проведено аналіз низки елементів понятійнокатегоріального апарату, які використовуються у відносинах організації
антикорупційної діяльності. Серед досліджених правових категорій –
«корупція в системі органів та установ виконання кримінальних покарань
України», «антикорупційна профілактика», «адміністративнопопереджувальні заходи запобігання корупції», «врегулювання конфлікту
інтересів», «конкурс на зайняття посад у системі органів та установ виконання
кримінальних покарань» і «умови проведення конкурсу на зайняття посад
державної служби», «ротація посадових осіб» та їх різновиди. Звернена увага
на неоднозначність тлумачення цих термінів та категорій у різних джерелах, а
також суперечності між ними.
З’ясовано, що корупція в системі органів та установ виконання
кримінальних покарань України – це суспільні відносини, обумовлені
протиправними діяннями фізичних осіб, направленими на отримання
майнових та немайнових послуг, благ і переваг службовцями органів та
установ виконання кримінальних покарань України, з використанням цими
службовцями свого правового статусу та пов’язаних з ним можливостей, а
також підкуп зазначених осіб, шляхом незаконного надання їм цих благ,
послуг та переваг з метою отримання від службовців органів та установ
виконання кримінальних покарань України певних привілеїв. Доведено, що
корупційні відносини в органах та установах виконання кримінальних
покарань України сприяють іншим видам правопорушень: нелегальній
торгівлі, незаконній доставці в місця несвободи заборонених предметів;
забезпечують формування та поповнення кримінальних бюджетів злочинних
спільнот тощо.
Здійснено аналіз генези корупції як соціального явища, а також
механізм і способи її проникнення в систему органів та установ виконання
кримінальних покарань України. Зроблено висновок, що феномен корупції в
системі органів та установ виконання кримінальних покарань України сягає
своїми коріннями в часи виникнення пенітенціарного інституту. Становлення
корупції як соціально-правового явища є об’єктивним виразом послідовного
шляху її розвитку в цілому в управлінському механізмі держави, що
обумовлювалось як особливостями публічного управління в кожному
історичному періоді, так і недосконалістю чинного законодавства.
Досліджено феномен катування ув’язнених як засіб отримання
неправомірної вигоди посадовими особами адміністрації місць несвободи.
Проведено аналіз системи принципів в організації діяльності по
запобіганню корупції в органах та установах виконання кримінальних
покарань України. З’ясовано, що така діяльність повинна ґрунтуватись на
стійкій та комплексній системі правових принципів, втілення яких дозволить
створити ефективний антикорупційних механізм для вирішення поставлених
завдань та досягнення цілей. Обґрунтовано, що в основу регулювання
антикорупційної діяльності в органах та установах виконання кримінальних
покарань України повинні покладатись принципи: верховенства права;
законності; комплексного здійснення правових, політичних, соціальноекономічних, інформаційних та інших заходів; пріоритетності запобіжних
заходів; невідворотності відповідальності за вчинення корупційних
правопорушень; відкритості та прозорості діяльності органів публічної
адміністрації та інші.
У результаті дослідження системи адміністративно-попереджувальних
заходів запобігання корупції в органах і установах виконання кримінальних
покарань України запропоновано їхню класифікацію за видами спрямування
організаційної діяльності: економічного спрямування, соціального
спрямування, ідеологічного спрямування, соціально-психологічного
спрямування, організаційно-управлінського спрямування; правового
спрямування.
