У дисертації на підставі комплексного аналізу сучасних наукових вітчизняних і зарубіжних розробок, чинної національної, міжнародної й іноземної нормативно-правової бази, здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблем реалізації адміністративно-правового механізму запобігання булінгу, за результатами якого сформовано науково обґрунтовані й аргументовані висновки, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.
Визначено, що булінг – це соціально негативне явище, яке проявляється у вчиненні систематичних, навмисних, образливих діянь, що зовнішньо виражаються у дії або бездіяльності, одним учасником освітнього процесу (групою таких осіб) – булером (кривдником), стосовно іншого (групи таких осіб) – потерпілої сторони (жертви), носять негативний характер та здійснюються з метою фізичного, психологічного, морального й економічного тиску та характеризуються нерівністю сторін. Виокремлено ознаки булінгу з їх розподілом на загальні (обов’язкові) та додаткові.
З’ясовано, що адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні – це комплексна система, яка складається з сукупності правових інструментів (способів, форм і засобів) та процедур, регламентованих нормами адміністративного права, за допомогою яких суб’єктами публічного адміністрування здійснюється адміністративно-правове регулювання відносин, пов’язаних із вчиненням дій, що спрямовані на профілактику, запобігання і протидію булінгу в Україні та притягненням винних за вчинення відповідного адміністративного проступку осіб, з метою забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб (учасників освітнього процесу), а також забезпечення правопорядку та безпечного освітнього середовища. Визначено його ознаки та охарактеризовано його особливості.
Проаналізовано зарубіжний досвід реалізації адміністративно-правового механізму запобігання булінгу таких країн як Грузія, Сполучені Штати Америки, Республіка Корея, Королівство Швеція, Королівство Норвегія.
Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо розвитку нормативно-правового регулювання запобігання булінгу, який має здійснюватися на трьох рівнях (загальнодержавному, регіональному та місцевому), у межах яких передбачено низку змін і доповнень до чинного законодавства, що регулює адміністративно-правовий механізму запобігання булінгу в Україні. Зокрема, на загальнодержавному рівні необхідно: розробити та прийняти профільний Закон України «Про запобігання та протидію булінгу (цькуванню)»; розробити та прийняти Типове положення закладу освіти про запобігання та протидію булінгу; передбачити обов’язок Міністерства освіти і науки України оновлювати та переглядати План заходів, спрямованих на запобігання і протидію булінгу в закладах освіти кожні п’ять років; запровадити посаду Уповноваженого з питань запобігання та протидії булінгу (цькуванню); розробити вітчизняний комплексний інтернет-ресурс щодо протидії та запобігання булінгу; розробити спеціальний безкоштовний антибулінговий мобільний додаток. На регіональному рівні варто: посилити превентивну діяльність суб’єктів запобігання та протидії булінгу; розробити уніфікований План координації суб’єктів запобігання булінгу, положення якого мають бути інтегровані у Плани щодо запобігання та протидії булінгу в конкретних закладах освіти. На місцевому рівні доцільно: закріпити на законодавчому рівні дієві адміністративні процедури протидії булінгу в закладі освіти, передбачити можливість медіації між булером та жертвою; вдосконалити існуючу в Україні систему самоврядування в закладах освіти, насамперед шляхом залучення здобувачів освіти до процесу запобігання та протидії булінгу.
Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, адміністративно-правове регулювання, булінг, запобігання булінгу, протидія булінгу, нормативно-правовий механізм, організаційно-інституційний механізм.
