Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування і пропозиції щодо практичного розв’язання наукового завдання з оптимізації та прогнозування ефективності патогенетичного лікування вживаючих алкоголь хворих на вперше діагностований туберкульоз легень на підставі оцінки рентгенологічних, запальних, імунологічних показників і стану системи оксидативний стрес-антиоксидантний захист в динаміці лікування та їх прогностичного значення в оцінці ефективності терапії.
На сьогодні туберкульоз (ТБ) залишається важливою медико-соціальною проблемою в Україні. Кількість хворих на вперше діагностований ТБ легень (ВДТБЛ) залишається на стабільно високому рівні, незважаючи на сучасні методи діагностики та стандартизовані схеми лікування, впроваджені у протитуберкульозних закладах. Слід зазначити, що за останнє десятиріччя виникла та закріпилася негативна тенденція – зростання питомої ваги туберкульозу з лікарською стійкістю серед вперше діагностованих випадків. Збільшення кількості випадків туберкульозу з лікарською стійкістю серед пацієнтів з вперше встановленим діагнозом з одного боку може бути наслідком інфікування резистентними мікобактеріями туберкульозу (МБТ), а з іншого боку – формуванням резистентності через недотримання режиму хіміотерапії.
Проблема вживання алкогольних напоїв хворими на туберкульоз не нова. Давно відомий факт, що зловживання алкоголем є одним з факторів ризику розвитку ТБ. Також відомо, що пацієнти, які зловживають алкоголем, мають меншу прихильність до лікування і, як наслідок, – більшу вірогідність формування резистентності до протитуберкульозних препаратів. Незважаючи на досить однозначні дані щодо негативного впливу зловживання алкоголем, все ще недостатньо інформації про клітинно-молекулярні механізми дії алкоголю у хворих на туберкульоз та даних щодо характеристики змін клініко-лабораторного, імунозапального та оксидантного статусів в залежності від рівня вживання алкогольних напоїв.
Метою дослідження є оптимізація та прогнозування ефективності лікування вперше діагностованого туберкульозу легень у хворих, вживаючих алкоголь, шляхом вивчення клініко-рентгенологічної картини, показників імунозапального статусу, системи окислювального стресу – антиоксидантного захисту, якості життя, їх взаємозв’язків та динаміки після лікування.
Всім пацієнтам проведено ретельне загальноклінічне, інструментальне та лабораторне обстеження: збір анамнезу, визначення антропометричних характеристик і об'єктивного статусу пацієнта, дослідження мокротиння (мікроскопічне, молекулярно-генетичне та культуральне), рентгенологічне обстеження, оцінювання рівня вживання алкоголю та якості життя, клінічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові, визначення параметрів системи «оксидативний стрес – антиоксидантний захист», оцінювання фагоцитарної активності нейтрофілів.
Загальноклінічні дослідження охоплювали збір анамнезу і скарг, визначення маси тіла (кг), росту (см), після чого розраховувався індекс маси тіла (ІМТ) за формулою: ІМТ = маса тіла (кг) / зріст2 (см2).
До початку лікування та наприкінці інтенсивної фази (ІФ) лікування пацієнтам проводилось рентгенологічне дослідження органів грудної клітки у двох проекціях (пряма і бокова), а також, за необхідністю: томографія, комп’ютерна томографія, задня та прицільна рентгенографія або томографія.
Усі дослідження проводилися згідно Гельсінській декларації. По відношенню до респондентів дотримано принцип добровільної участі у дослідженні, пацієнтів проінформовано щодо їхнього права відмови від співпраці. У випадку отримання інформованої згоди учасникам дослідження гарантовано повну анонімність.
Для досягнення мети дослідження було проведене комплексне клінічне обстеження 109 хворих чоловіків на ВДТБЛ віком від 20 до 50 років. Медіана віку становила 37,00 років. Для вирішення поставлених завдань серед обстежених хворих залежно від рівня вживання алкоголю, сформовано 3 групи пацієнтів. Перша група включала 34 пацієнти з ВДТБЛ та низьким рівнем вживання алкоголю, середній вік склав 37,09±8,44 років, до групи 2 належали пацієнти, які споживали алкоголь з загрозою здоров'ю (середній вік 37,14±8,61 років). До групи 3 належали пацієнти, які зловживали алкоголем або мали можливу алкогольну залежність (середній вік 33,90±9,05 років). Група контролю склала 20 умовно здорових осіб, які не вживали алкоголь або які за результатом тесту AUDIT отримали 5 і менше балів, середній вік 36,91±6,05 років.
