Деревянко Н. З. Адміністративно-правові засади реалізації права на отримання професійної правничої допомоги в Україні

У дисертації розкрито змістовно-сутнісний аспект адміністративно-правових засад реалізації права на отримання професійної правничої допомоги в Україні шляхом надання характеристики та здійснення узагальнення сучасного стану його реалізації, опису законодавчих та практико-реалізаційних прогалин його адміністративно-правового забезпечення з боку держави, а також формулювання конкретних напрямів та пропозицій щодо усунення виявлених проблем. Обґрунтовано, що нормативне забезпечення реалізації прав і свобод людини пройшло умовно три «покоління прав» і перейшло у четвертий період, якому характерна нова світоглядна основа – людиноцентризм, а також вектор на вихід за межі розуміння прав і свобод людини як чисто політико-правового феномена і перетворення їх на екосоціогуманістичне явище з орієнтацією на стійкий та інклюзивний розвиток людства. З’ясовано, що у сучасних умовах право на отримання правничої професійної допомоги є гарантією забезпечення та реалізації усіх інших прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, що має свій вияв у конституційних нормах (закріплено у ст. 59 Конституції України), однак не має детальної регламентації в інших законодавчих актах: в різних актах одночасно використовується наступні терміни: «професійна правнича допомога» (Конституція України), «правнича допомога» (ЦПК, ГПК), «правова допомога» (Закон України «Про безоплатну правову допомогу»), що створює юридичні колізії та утруднення у забезпеченні реалізації права на отримання професійної правничої допомоги. Проведений аналіз у сфері адміністративно-правового регулювання реалізації права на отримання професійної правничої допомоги в Україні дало змогу виокремити проблемні питання, які необхідно негайно вирішувати, а саме: 1) з 2006 року в Україні не прийнято жодного програмного документу (Стратегії, Концепціє, Загальнодержавної програми, Національного плану дій); 2) не створено дієвих та ефективних механізмів забезпечення державного і корпоративного контролю за діяльності організацій і осіб, що надають правничу допомогу; 3) процедура надання безоплатної правової допомоги встановлена в акті, який не має юридичної сили, а носить рекомендаційний характер; 4) сама процедура переобтяжена бюрократичними формальностями та не цифро візована; 5) не вирішене питання щодо надання безоплатної правової допомоги особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.