У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження теоретико-методичних засад і розроблено практичні рекомендацій щодо розширення можливостей людського розвитку в умовах переходу до інформаційної економіки.
Обґрунтовано, що розширення можливостей людського розвитку на основі поширення інформаційно-комунікаційних технологій є важливим соціально-економічним пріоритетом країни, який має виняткове значення для забезпечення збалансованого розвитку національної економіки, інноваційного розвитку соціально-трудової сфери, подолання системної кризи.
Здійснено систематизацію та оцінювання впливу чинників соціально-трудової сфери на розширення можливостей людського розвитку в інформаційній економіці, в якому на відміну від інших підходів, виокремлено групи чинників та визначено напрями їх позитивного та негативного впливу на можливості людського розвитку в інформаційній економіці.
Розроблено теоретико-методичний підхід до оцінювання можливостей людського розвитку в інформаційній економіці, який враховує всі визначальні виміри людського розвитку та, на відміну від інших, містить блок індикаторів, що відображає можливості застосування інформаційних технологій в економіці.
Запропоновано Інтегральний індекс можливостей людського розвитку в інформаційній економіці, який визначається за середньою геометричною та об’єднує такі чотири часткові індекси та відповідні індикатори: Індекс можливостей застосування інформаційних технологій в економіці, Індекс можливостей в сфері освіти, Індекс можливостей в сфері охорони здоров’я, Індекс можливостей в соціально-трудовій сфері.
Визначено цільові орієнтири та проведено оцінювання можливостей людини в соціально-трудовій сфері, які враховують результати національних та міжнародних досліджень в цій царині, а також є вагомим підґрунтям для розробки рекомендацій з більш ефективного використання цих можливостей в умовах поширення інформаційно-комунікаційних технологій.
Запропоновано пріоритетні напрями розширення можливостей людського розвитку в соціально-трудовій сфері в контексті поширення цифрових технологій, які передбачають якомога ширшу інтеграцію цифрових технологій в соціально-трудові процеси як на макрорівні (цифровізація урядування, передусім діяльності Міністерства соціальної політики, Державної служби зайнятості та її структурних підрозділів в регіонах; розширення можливостей для отримання населенням офіційної інформації від державних органів онлайн; використання сучасних фінансових інструментів для розширення можливостей людського розвитку в умовах поширення інформаційно-комунікаційних технологій за його основними вимірами та ін.), так і на підприємствах – запровадження сучасних інформаційних систем та методів навчання та розвитку персоналу, пріоритетне фінансування програм цифровізації на підприємствах, поступове впровадження цифрових інноваційних рішень в усі види економічної діяльності, поступовий перехід до економіки 4.0 та ін.
Розроблено концептуальний підхід до розширення можливостей людського розвитку в сфері освіти в умовах переходу до інформаційної економіки, який об’єднує сучасні освітні інструменти, пріоритетні напрями реформування освіти та інтеграції національної освітньої системи в глобальний ринок освітніх послуг.
Визначено пріоритетні напрями та відповідні інструменти фінансового забезпечення розширення можливостей людського розвитку в умовах поширення інформаційно-комунікаційних технологій, які передусім передбачають: а) в освітній сфері – більш широке застосуванням фандрайзингу, розширення практики фінансування проектів краудфандингом та практики використання міжнародних платіжних систем, розвиток співпраці між бізнесом та університетами, інтеграцію вітчизняних ВНЗ у світовий ринок освітніх послуг та ін.; б) в сфері охорони здоров’я – подальший розвиток страхової медицини, використання системи E-Health, підвищення якості державних та приватних медичних послуг та ін.; в) в соціально-трудовій сфері – поступове впровадження безумовного базового доходу, розвиток систем онлайн-фінансування бізнес-проектів (використання краудфандингових платформ та інших інноваційних інструментів фінансування бізнес-проектів) а також виокремлення нових фінансових центрів, яке пов’язане із зміною географії виробничих, розподільних та цільових ланцюгів, зміною змісту праці; диверсифікацію джерел фінансового забезпечення домогосподарств, пов’язану із поширенням інноваційних форм зайнятості та ін.
Ключові слова: людський розвиток, інформаційна економіка, соціально-трудова сфера, освіта, охорона здоров’я, цифрові технології, інструменти фінансового забезпечення, глобальний ринок освітніх послуг, продуктивна зайнятість, цільові орієнтири.
