У дисертації здійснено комплексне спеціальне наукове дослідження, присвячене кримінально-правовій характеристиці всіх можливих видів злочинів, пов’язаних з незаконною трансплантацією, а також розробка на цій основі комплексної системи заходів запобігання вказаним злочинним діянням. Викладено погляди на сучасний стан, розвиток та перспективи кримінально-правової охорони діяльності у сфері трансплантації в контексті міжнародного та національного законодавства. Виносяться на розгляд нові положення, які можуть слугувати для подальшого розвитку науки кримінального права.
Висвітлено генезис, витоки, а також (за результатами аналізу історичних джерел національного законодавства в частині кримінально-правової охорони анатомічних матеріалів) виділено періодизацію становлення, розвитку законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за незаконну трансплантацію анатомічних матеріалів людини.
Аналіз теоретико-методологічних основ дослідження надав можливість здійснити авторську інтерпретацію поняття злочинів, пов’язаних з незаконною трансплантацією під якими варто розуміти передбачені КК України суспільно небезпечні винні діяння, вчинені суб’єктами злочинів у сфері діяльності, пов’язаної з вилученням, пересадкою, перевезенням, торгівлею та будь-яким іншим обігом анатомічних матеріалів людини (в т. ч. виготовленням біоімплантатів), а також недотримання правил контролю у цій сфері, соціального захисту донора та інші, супутні їм попередні або подальші протиправні діяння, що спрямовані на реалізацію єдиної потреби та кінцевої корисливої мети/мотиву вилучення або використання анатомічних матеріалів людини.
На основі дослідження законодавства окремих зарубіжних країн (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Німеччина, Швеція та пострадянські держави) щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з незаконною трансплантацією здійснено порівняльно-правову характеристику зарубіжного досвіду встановлення санкцій за вказані злочинні діяння з вітчизняним кримінальним законодавством у цій сфері. Використовуючи позитивний зарубіжний досвід кримінально-правової охорони анатомічних матеріалів людини, запропоновано ряд змін до чинного кримінального законодавства України та суміжного з ним у сфері трансплантології.
Автором проаналізовано різні наукові погляди щодо питання про з’ясування сутності кримінально-правової характеристики злочинів та обгрунтовано власну систему елементів кримінально-правової характеристики злочинів, пов’язаних з незаконною трансплантацією, до яких запропоновано віднести: 1) суспільну небезпечність даної категорії злочинів як їх матеріальну основу; 2) соціальну зумовленість їх кримінально-правової заборони; 3) всі можливі склади злочинів та особливості їх кваліфікації (застосування комплексного підходу до аналізу їх об’єктивних та суб’єктивних ознак); 4) кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки досліджуваних злочинів.
Зосереджена увага на дослідженні суспільної небезпечності злочинів, пов’язаних з незаконною трансплантацією та соціальної зумовленості їх кримінально-правової заборони. Автором віднесено суспільну небезпечність до окремого елементу кримінально-правової характеристики вказаної категорії злочинів, так як суспільно небезпечне протиправне діяння, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу такого злочину, як незаконна трансплантація, спричиняє наслідки, що здебільшого завдають непоправної шкоди здоров’ю особи. Шкода від злочинів у сфері трансплантації складається з наслідків у вигляді смерті та каліцтва громадян країни, тож ціна такої злочинності – фізичне винищення нації.
Під час проведення кримінально-правової характеристики злочинів, пов’язаних з незаконною трансплантацією, дані злочини згруповано в такі, що за змістом: 1) безпосередньо передбачають відповідальність за незаконну трансплантацію, тобто порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (ст. 143 КК України); 2) мають ознаки інших злочинів, які є діями допоміжного характеру, створюють умови для вчинення незаконної трансплантації чи супутні їй (стст. 115, 119, 121, 128, 137, 141, 142, 146, 149, 151 КК України).
На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних праць у сфері трансплантології запропоновано внести зміни до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» та у ч. 1 ст. 1 вказаного закону надати медико-правове визначення трансплантації.
Виявлено прогалину у кримінально-правовому захисті анатомічних матеріалів людини, а саме запровадження законотворцем нового оціночного поняття в ч. 1 ст. 143 КК України «істотна шкода здоров’ю потерпілого» і не надання жодних тлумачень цього терміна, яке відсутнє і на доктринальному рівні. Для вирішення вказаної проблеми запропоновано заміну даного поняття на «середня тяжкість шкоди здоров’ю потерпілого» та внесення відповідних змін до чинного кримінального законодавства України.
