Актуальність дослідження зумовлюється наявністю проблеми, сутність якої зводиться до існуючого протиріччя між необхідністю радикального підвищення якості проєктно-орієнтованого публічного управління в територіальних громадах в умовах децентралізації, що можливе на засадах формування проєктних компетентностей у посадових осіб місцевого самоврядування, і відсутністю належного методологічного та методико-технологічного забезпечення зазначеної діяльності.
Метою дослідження є обґрунтування комплексу наукових положень щодо формування проєктних компетентностей посадових осіб місцевого самоврядування та розроблення методико-технологічного забезпечення їх розвитку в умовах децентралізації влади в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час реалізації проєктно-орієнтованої діяльності органів публічного управління на регіональному та місцевому рівнях в умовах децентралізації влади в Україні.
Предметом дослідження є наукове обґрунтування підходів щодо формування проєктних компетентностей посадових осіб місцевого самоврядування в умовах децентралізації та реформування місцевого самоврядування.
Основні результати, що мають елементи наукової новизни, полягають у такому: уперше обґрунтовано комплекс наукових підходів і моделей щодо формування та розвитку проєктних компетентностей посадових осіб місцевого самоврядування на основі модифікованого варіанту моделі проєктної зрілості органу місцевого самоврядування і моделі безперервного підвищення професійних компетентностей посадових осіб місцевого самоврядування у сфері управління стратегічним розвитком, які визначають потребу у формуванні стратегічного (проблемного) мислення управлінців і набуття ними навичок проєктного управління, а також взаємозв’язки між цими процесами, зокрема через постійне вдосконалення проєктної діяльності, більш глибоке її інтегрування в загальну систему управління територією та досягнення повторюваності успіхів у виконанні проєктів місцевого розвитку, і забезпечуватимуть стимули та надійність отримання запланованих соціально-корисних результатів в умовах децентралізації;
удосконалено: понятійно-категоріальний апарат предметної сфери дослідження, зокрема, на основі результатів аналізу досвіду та кращих практик формування проєктних компетентностей у територіальних громадах було уточнено поняття «проєктна компетентність», а саме: це динамічна комбінація професійних управлінських, правових, економічних, аналітичних та інших спеціальних знань, вмінь, навичок і способів мислення, що інтегрує в собі здатність володіння проєктними технологіями, уміння працювати в команді, швидко реагувати на проблеми та зміни, що відбуваються у зовнішньому й внутрішньому оточенні проєкту, стратегічно мислити, прогнозувати (планувати) очікувану результативність заходів по проєкту та приймати збалансовані управлінські рішення з метою забезпечення ефективного управління проєктами місцевого розвитку, що реалізуються у рамках відповідних стратегій та програм; структуру, змістовне наповнення та методичні вимоги щодо застосування моделі проєктної зрілості із виокремленням трьох рівнів зрілості (стартовий; базових стандартів; керованої методології), відповідних субрівнів та індикаторів і критеріїв віднесення органу місцевого самоврядування до певного рівня, що створює підґрунтя для здійснення рейтингування органів місцевого самоврядування в межах певного рівня (субрівня) моделі та більш конкретного визначення пріоритетних напрямів розвитку проєктних компетентностей посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад; процес покладання та імплементації цілей стратегічного розвитку територіальних громад через організацію проєктної діяльності органів місцевого самоврядування, що базується на розвитку колективних проєктних компетентностей, і дозволить підвищити рівень проєктної зрілості органу місцевого самоврядування;
дістали подальшого розвитку: принципи впровадження методології стратегічного управління у діяльність органів місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, виокремлено принципи універсальності, унікальності, цілеспрямованості стратегічної діяльності; її наступності, композитності, варіативності, проактивності і своєчасності; забезпечення саморегулювання процесів стратегічного управління та наявності стратегічного (проблемного) мислення, що дозволить одночасно поєднувати суперечливі властивості універсальності процесів і унікальності результатів стратегічного управління; формалізація цінностей та принципів забезпечення успішності проєктно-орієнтованої діяльності органів місцевого самоврядування на основі обґрунтування ролі фахової підготовки у сфері стратегічного та проєктного управління осіб, що беруть участь у розробці та реалізації стратегій розвитку об'єднаних територіальних громад; принципи застосування мережевих моделей в управлінні проєктами в діяльності органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації.
