Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 231 Соціальна робота. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2021.
У дисертації вперше теоретично обґрунтовано організаційно-змістові засади надання соціальних послуг у сільській місцевості, на основі чого розроблено авторську інноваційну модель, що включає державний рівень (контроль якості надання соціальних послуг; нормативно-правове управління соціальної сфери; регулювання діяльності структурних підрозділів соціальної сфери), районний рівень (моніторинг якості; забезпечення послугами; забезпечення кадрового потенціалу; створення структурних підрозділів у громаді; дотримання державних стандартів; моніторинг потреб), рівень громади (виявлення об’єктів соціальних послуг, інформування населення, надання соціальних послуг, визначення потреб, консультування населення); представлено взаємодію структурних підрозділів кожного з рівнів як єдиного організму надання соціальних послуг.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування наукових положень і висновків дослідження для вдосконалення системи надання соціальних послуг у сільській місцевості, для підвищення професійної кваліфікації соціальних працівників, представників менеджменту адміністративно-територіальних одиниць, а також у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.
На основі теоретичного аналізу здійснено узагальнення історичного розвитку та становлення соціальної допомоги сільському населенню на українських землях, охарактеризовано її форми (піклування про бідних, немічних, сиріт та старців, допомога і взаємодопомога, благодійництво, елементи соціальної роботи, що проводилися з різними категоріями і групами населення).
Встановлено, що зарубіжний досвід соціального захисту вразливих категорій населення є корисним для підвищення рівня надання соціальних послуг в українському суспільстві. Водночас шляхом осмислення та адаптації до умов розвитку та реформування соціальної сфери України варто взяти до уваги такі види соціальної допомоги: створення соціальних структур на рівні громади (наявність таких соціальних служб сприяє покращенню якості і своєчасності надання соціальних послуг); розвиток системи послуг з догляду вдома (поряд із стаціонарними закладами наявність таких послуг розширює життєвий простір сімей, серед членів яких є особи з інвалідністю, люди похилого віку, які не є дієздатними); створення центрів дозвілля для пенсіонерів (покращення соціалізації, підвищення рівня обізнаності, протидія самотності та залучення до соціокультурних активностей); залучення поштової служби до надання соціальних послуг (доставка необхідних товарів, виявлення категорій осіб, які потребують соціальних послуг).
