Наукова новизна дисертації визначається тим, що вона є першим комплексним монографічним дослідженням проблем реалізації принципу незалежності організації та діяльності інституту адвокатури як основоположної умови забезпечення конституційної функції надання [професійної правничої допомоги в Україні. Розроблено новий концептуальний підхід щодо визначення сутності та структури принципу незалежності адвокатури, який пропонується розглядати як комплексну категорію, до якої входять як незалежність організації інституту адвокатури, так і незалежність адвоката у професійній діяльності. Незалежність організації і діяльності адвокатури розглядається як многогранна категорія, яка одночасно є і принципом, і правом, і обов'язком адвоката, і як кожне право (принцип) має низку гарантій його дотримання, встановлених в законі. Доводиться, що адвокатську діяльність слід відрізняти від діяльності адвокатури у зв'язку з відмінністю суб'єктного складу і спрямованості цих видів діяльності, в зв’язку з чим норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» потребують уточнення з точки зору необхідності диференційованого підходу до закріплення принципів незалежності інституту адвокатури та незалежності адвоката у професійній діяльності.
Аналізуються проблеми взаємовідносин адвокатури і держави як основного суб’єкта забезпечення незалежності адвокатури; запропоновані нові підходи та принципи взаємодії адвокатури та держави, обумовлені необхідністю консолідації зусиль у вирішенні спільної мети – захисту прав та законних інтересів особи. Доводиться, що незалежність адвокатури, як і будь-якого державного чи громадського інституту, не може бути безмежною. Разом з тим, межі втручання держави в діяльність адвокатури повинні бути максимально звужені. Обґрунтовано необхідність внесення змін до статті 131-2 Конституції України у частині забезпечення відповідальності держави за порушення конституційного принципу незалежності адвокатури. На законодавчому рівні пропонується встановити обов’язок законодавця направляти адвокатурі на перевірку (експертизу) проекти законів, що стосуються її організації та діяльності, що відповідатиме міжнароднім стандартам функціонування цього правозахисного інституту.
Значна увага у роботі приділена дослідженню елементів системи гарантій незалежності адвоката у професійній діяльності, відповідно до класифікації, яка представлена закріпленими в законі привілеями, імунітетами та заборонами. Кожна гарантія - імунітет розглянута дисертанткою як з позиції існуючого наукового підходу, так і в світлі пропозицій, що містять нові ідеї щодо їх подальшого розвитку та забезпечення. На підставі аналізу наукової літератури з відповідної проблематики, матеріалів адвокатської практики і даних, отриманих авторкою в ході проведеного опитування 300 адвокатів, диференціюються випадки втручання і випадки перешкоджання адвокатській діяльності, які найбільш часто зустрічаються на практиці, наводиться визначення цих категорій.
Сформульована низка змін та доповнень до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КПК України щодо зміцнення гарантій незалежності адвоката у професійній діяльності. Зокрема, пропонується закріпити наступні положення: 1) копія повідомлення адвоката про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинна одночасно вручатися представнику ради адвокатів регіону; 2) затримання адвоката і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей, а також розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу щодо адвоката здійснюється у присутності та за участі уповноваженого представника ради адвокатів регіону; 3) докази, що були отримані в ході оперативно-розшукових та слідчих дій стосовно адвоката, є недопустимими у кримінальному провадженні за підозрою чи обвинуваченням його клієнта; 4) забороняється зберігання та поширення інформації щодо факту та змісту спілкування адвоката з клієнтом; 5) про проведення слідчої дії у кримінальному провадженні щодо адвоката повідомляється представник ради адвокатів регіону.
