Крамар Н. А. Саморепрезентація авторської особистості ученого: дискурсивні та когнітивні виміри (на матеріалі лекцій та мемуарів Р. Файнмана)

Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню саморепрезентації авторської особистості одного з найбільш харизматичних та впливових вчених 20 ст. – Річарда Файнмана – під кутом зору дискурсивної та когнітивної лінгвістики. Новизна роботи полягає у тому, що вперше застосовується корпусно-орієнтований підхід до вивчення дискурсивної особистості науковця, який інтегрує аналіз метадискурсивних, епістемічних та когнітивно-риторичних маркерів його саморепрезентації на тлі референтних текстів. Продемонстровано ефективність застосування моделі метадискурсу К. Гайленда як теоретичної основи для дослідження дискурсивної особистості вченого та доведено її придатність для аналізу лекційного жанру наукової комунікації, попри те, що на сьогодні вона найширше репрезентована у контексті досліджень жанру наукової статті. Обґрунтовано доцільність застосування корпусного підходу до вивчення ідіостилістичних особливостей творчості вченого, з опорою на контекстуальний аналіз лексичних маркерів у зіставленні з референтними корпусами. Аргументовано необхідність врахування при аналізі саморепрезентації науковця його поглядів на природу науки та знання як факторів, що детермінують його дослідницькі підходи та результати, а також міру його авторської присутності у науковому тексті. Окреслено властиві Р. Файнману засоби конструювання стансу та залучення аудиторії у лекційному дискурсі, з детальним розглядом емоційно-навантажених оцінкових одиниць. Охарактеризовано епістемічні настанови вченого та вербалізацію концепту НАУКА в його авторському дискурсі. Риторичні засоби у текстових та відео-лекціях Р. Файнмана проаналізовано з позицій нового міждисциплінарного напрямку когнітивної риторики. Виділення самобутніх рис файнманівського ідіостилю, його епістемічних настанов та ключових концептів, поряд із широким залученням вторинної інформації (основним джерелом якої слугували мемуари вченого та спогади про нього його колег та родичів), дозволило нам реконструювати дискурсивну особистість Р. Файнмана у її цілісності, виявивши чітку взаємозумовленість між її різнорівневими аспектами.