Креньов К. Ю. Діагностика, профілактика та інтенсивна терапія органних ушкоджень у хворих із внутрішньочеревною гіпертензією та абдомінальним компартмент-синдромом при гострій хірургічній патології черевної порожнини

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0821U101117

Здобувач

Спеціальність

  • 222 - Медицина

24-05-2021

Спеціалізована вчена рада

ДФ 05.600.020

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Анотація

З’ясовано, що синдром інтраабдомінальної гіпертензії (СІАГ) розвинувся в 64,15 % пацієнтів, а абдомінальний компартмент-синдром в 14,2 % випадків. Експериментально доведено, що комбіновані реґіонарні блокади ефективно знижують внутрішньочеревний тиск протягом шести годин після використання, але їх ефект є короткочасним. Також у групі експериментального перитоніту із виконанням реґіонарних блокад розчином лідокаїну морфологічні зміни нирок та очеревини були менш виражені. Основу клінічної частини роботи склав аналіз перебігу гострої хірургічної патології черевної порожнини в 120-ти пацієнтів, яких було розподілено на чотири групи. Групу контролю склали пацієнти із використанням опіоідної аналгезії, в другій групі до стандартного знеболення було додано внутрішньовенну інфузію лідокаїну, третя група отримувала перидуральну аналгезію та четверта – комбіновані реґіонарні блокади. Частота внутрішньочеревної гіпертензії в пацієнтів групи контролю становила 63,3 %, серед яких в 10% випадків розвинувся АКС, в групі пацієнтів із продовженою інфузією лідокаїну – в 63,3 % та 13,3 % відповідно, перидуральній аналгезії 53,3 % та 10 % відповідно та в групі комбінованих блокад в 76,7% випадків, хоча АКС розвинувся тільки в 3,3 % пацієнтів. При аналізі впливу та вивченні ефективності консервативних методик корекції внутрішньочеревної гіпертензії встановлено, що рівні ІАТ достовірно різняться за різних методів аналгезії у летальних випадків і пацієнтів, що вижили (р=0,04741). Найбільша динаміка зниження ІАТ спостерігались у тих, що вижили на відміну від померлих в групі опіоїдної аналгезії порівняно з групою лідокаїну та реґіонарних блокад (р=0,015883 та р=0,027963). Рівні цистатину-С достовірно відрізнялися у всіх групах між пацієнтами, що вижили та померли, цистатин-С є надійним раннім маркером ниркової дисфункції / недостатності, як компоненту СПОН.

Файли

Схожі дисертації