Комарницька М. О. Відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди за кримінальним правом України.

У першому розділі проаналізовано загальні засади дослідження. Можна стверджувати, що, попри значну кількість наукових розроблень щодо цієї проблематики, не всі актуальні аспекти цієї теми вирішенні після внесення істотних змін до кримінального законодавства України. Сучасна наука кримінального права в Україні розвивається власним доволі нетривіальним та унікальним шляхом, оскільки реалізує найкращі надбання кримінальноправових доктрин демократичних держав, водночас зберігаючи традиційні ознаки кримінально-правової доктрини, що сформувалися протягом тривалого історичного періоду, хоча і були піддані значному тиску тоталітарного режиму радянського періоду. Насамперед, унаслідок вказаних вище змін істотно трансформувалася й об’єктивна сторона таких злочинів, зміст предмета неправомірної вигоди, момент їх закінчення, особливості суб’єкта деяких із них тощо. Реформувалося і відповідне регулятивне законодавство, що мало значення для різних аспектів кримінальної відповідальності. Деталізовано підходи до систематизації теоретичних досліджень щодо кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди в Україні, в результаті чого запропоновано два підходи: часовий (розкриває еволюцію вітчизняної кримінально-правової думки в аспекті вивчення проблем криміналізації аналізованого виду злочину); предметний (демонструє механізм становлення інституту відповідальності за вказані суспільно небезпечні діяння, а також диференціацію підходів до вирішення проблеми кваліфікації аналізованих злочинів). У рамках часового критерію, запропоновано диференціацію наукових досліджень, яка передбачає наявність трьох етапів: перший – із 1990 р. до 2001 р., тобто від проголошення незалежності України (1991 р.) до прийняття Кримінального кодексу України (2001 р.); другий – із 2001 р. до 2013 рр. – від прийняття Кримінального кодексу України до внесення змін щодо розрізнення родових та видових типів корупційних злочинів у галузі службової та професійної діяльності; третій – із 2013 р. до нині, особливістю якого є подальший розвиток інституту відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.