Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню наукової
проблеми звільнення від покарання за хворобою у кримінальному праві України.
Робота складається з трьох розділів.
Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовій
доктрині, у якому звільнення від покарання у зв’язку з тяжкою соматичною
хворобою та у зв’язку з психічною хворобою досліджується комплексно та охоплює
усі стадії виникнення та виявлення захворювання в кримінально-правовому сенсі
звільнення від покарання за хворобою.
Наукова новизна праці полягає в тому, що в роботі вперше: виявлено
особливості впливу попереднього законодавчого досвіду, на нормативну
конструкцію дослідженої підстави звільнення від покарання, а саме досліджено та
визначено, з яких норм в історичному аспекті сформована норма передбачена в ст.
84 КК України; проведено порівняння норм кримінального права, що передбачають
звільнення від покарання у зв’язку з іншою тяжкою хворобою та звільненням
військовослужбовців у зв’язку з непридатністю їх до військової служби за станом
здоров’я, в результаті чого виявлено непослідовність норм та не виправдано
привілейоване становище військовослужбовців у порівнянні з цивільними хворими
засудженими, що дозволило запропонувати шляхи вирішення даної проблеми, а
саме застосовувати звільнення військовослужбовців від покарання, що передбачене
в ч. 3 у випадках вчинення ними кримінального правопорушення, збиток від якого є
елементом військових злочинів та встановлення диференційованого підходу,
шляхом визначення тяжкості вчинення кримінального правопорушення; визначено
особливості звільнення від покарання у зв’язку з психічним розладом, доведено, що
час настання психічного розладу може тягнути за собою різні кримінально-правові
наслідки, при цьому що час настання іншої тяжкої хвороби не має кримінально-правового значення; запропоновано новий різновид умовного звільнення від
відбування покарання осіб, хворих на іншу тяжку хворобу, з урахуванням ступеня
тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та їх характеристики з місць
відбування покарання і згоди добровільно пройти курс лікування; запропоновано
шляхи вдосконалення кримінального законодавства в частині залучення особи до
подальшого відбування покарання у випадку її одужання, а саме визначено коло
органів, які зобов’язані повідомити про одужання звільненої від покарання особи,
запропоновано механізм взаємодії державних органів та установ по здійсненню
контролю за особами звільненими у зв’язку з хворобою, аргументовано необхідність
закріплення в кримінальному законі норми про обов’язок звільненої особи встати на
облік у відповідному до захворювання профільному органі охорони здоров’я;
запропоновано обмеження, які доцільно передбачити при повторному звільненні
особи від покарання у зв’язку з хворобою, серед яких, заборона на повторне
звільнення від покарання у зв’язку з хворобою особи, яка раніше вчиняла тяжкий
або особливо тяжкий злочин і знову вчинила один із вказаних злочинів, якщо
судимість за раніше вчинені злочини не погашена в установленому законом
порядку. Вчинені тяжкі або особливо тяжкі злочини не повинні належати до
злочинів проти життя та здоров’я особи, щодо яких пропонується взагалі не
застосовувати інститут звільнення від покарання у зв'язку з хворобою.
Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньому
процесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про що
свідчать відповідні акти впровадження.
Актуальність наукового дослідження полягає у тому, що нормативне
закріплення в кримінальному законодавстві та реалізація в практичній діяльності
звільнення від покарання становлять важливий аспект кримінальної політики,
оскільки диференціація покарання передбачає не тільки пеналізацію, у міру
збільшення суспільної небезпеки, а й пом'якшення або повне звільнення від
покарання, в залежності від досягнення встановлених в КК України цілей
покарання. Важливим і необхідним є не тільки застосування репресивних заходів, а
й виділення із загального числа засуджених осіб, щодо яких покарання не тільки не
може забезпечити превентивний ефект, але і може послужити підставою серйозної
загрози для їх життя і здоров'я.
