Луцький Т. М. Кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смерті іншій особі.

Дисертація охоплює комплексне вирішення наукового і практичного завдання, спрямованого на дослідження кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі, відповідальність за яке передбачена різними статтями та частинами статей Кримінального кодексу України. Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовій доктрині, у якому кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смерті іншій особі досліджується комплексно та охоплює усі склади кримінальних правопорушень, що можуть мати своїм наслідком необережне заподіяння смерті. Наукова новизна праці полягає в тому, що у роботі вперше: досліджено кримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті в історичному розрізі з урахуванням різних історичних періодів, зокрема виокремлено чотири періоди розвитку кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі, проаналізовано норми законів, які історично встановлювали кримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті та зазначено їх кількість в кожному з виділених періодів, встановлено, що з розвитком людства законодавцем кількість досліджуваних нами кримінальних правопорушень постійно збільшується; досліджено абсолютно всі кримінальні правопорушення, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті особі, проведено юридичний аналіз кожного з них, проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки; визначено проблеми кримінально правової кваліфікації необережного заподіяння смерті іншій особі; проаналізовано санкції кримінальних правопорушень; вивчено судову практику з призначення покарань; на підставі аналізу 1701 судового вироку за 2019 рік встановлено частоту застосування конкретного виду покарання за вчинення кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння 3 смерті іншій особі; запропоновано внести зміни до кримінального законодавства в частині кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі та обґрунтовано це необхідністю покращення правозастосування. Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньому процесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про що свідчать відповідні акти впровадження. У дисертації проаналізовано стан дослідження кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі у кримінально-правовій доктрині. Узагальнення наукових розробок з питань охорони життя нормами кримінального права дає можливість запевнити, що окремі положення необережного заподіяння смерті особі отримали належну увагу серед науковців сучасності. Основними напрямками дослідження були: історія становлення та розвитку кримінальної відповідальності за «вбивство через необережність»; питання кваліфікації вбивства через необережність та суміжних складів злочинів; призначення покарання за вбивство через необережність та деяких злочинів. Встановлено, що до переліку найбільш дискусійних питань належать: використання терміну «вбивство» у ст. 119 КК України та оціночних понять «тяжкі наслідки», «загибель людей» у спеціальних складах кримінальних правопорушень, в яких необережно заподіюється смерть іншій особі; використання різних критеріїв для під час розмежування та класифікації кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті, що охороняється нормами кримінального права; розмежування окремих видів кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком смерть особи; доцільність декриміналізації та криміналізації окремих кримінальних правопорушень.