Дисертація є першим комплексним кримінологічним дослідженням, яке
присвячено характеристиці сепаратизму як кримінально-протиправного явища
сучасності (в контексті подій на Сході України). Результати цього дослідження
можуть бути використані як в освітній, так і в законотворчій та
правозастосовній діяльності.
У першому розділі дисертації визначено теоретико-методологічні основи
дослідження явища сепаратизму. Встановлено, що напрацювань дослідників
про сепаратизм як феномен сучасності досить небагато, особливо у сфері
юриспруденції. Це пояснюється тим, що його переважно розглядають як явище
соціальне, політичне, а не кримінально-протиправне. Натомість, у
дисертаційному дослідженні здійснено спробу з’ясувати та сформулювати
кримінологічне поняття сепаратизму.
Проаналізовано аспекти в трактуванні сепаратизму. Зокрема, динаміка
зміни підходів щодо розуміння поняття сепаратизму відстежується за
допомогою різних енциклопедичних видань – як вітчизняних, так і зарубіжних.
Крім цього, проаналізовано нормативно-правові акти України та міжнародні
документи, у яких згадується про сепаратизм. Наголошено, що у
кримінальному законодавстві України відсутнє визначення сепаратизму,
оскільки в КК України немає відповідної норми. Зазначено, що виокремлення
сепаратизму як окремого складу кримінального правопорушення не є
доцільним, оскільки в чинному КК України уже містяться статті, які
встановлюють кримінальну відповідальність за діяння, що мають ознаки
сепаратизму.
Проведено короткий аналіз усіх форм та видів сепаратизму. Доведено, що
аналізоване явище є різновекторним, воно може виявлятися неоднаково.
3
Визначено, які саме форми вияву сепаратизму є характерними для України. З
урахуванням цього виокремлено ознаки сепаратизму, які властиві йому як
соціальному, так і як кримінально-протиправному явищу. Запропоновано
кримінологічне визначення поняття сепаратизму – це суспільно небезпечне,
кримінально протиправне явище, яке проявляється в сукупності діянь, що
спрямовані проти територіальної цілісності і недоторканності держави та
мають на меті вихід частини території з-під юрисдикції центральної державної
влади і створення власного незалежного державного утворення або приєднання
до іншої держави.
Другий розділ дисертації присвячений кримінологічній характеристиці
сепаратизму як кримінально-протиправного явища в Україні. На основі
статистичних даних ГПУ за 2013–2020 рр. проаналізовано кількісні, а також
якісні показники сепаратизму в Україні. Зазначено, що для України є
характерним так званий «латентний сепаратизм». Проаналізовано рівень
вчинення кримінальних правопорушень, які мають ознаки сепаратизму; рівень
судимості; ціну сепаратизму для України; коефіцієнти сепаратизму, а саме
коефіцієнт інтенсивності злочинності та коефіцієнт злочинної активності
населення; динаміку проявів сепаратизму; структуру; географію та специфіку
сепаратизму в Україні.
Як елемент кримінологічної характеристики сепаратизму досліджено
особу сепаратиста в Україні. З метою формування портрету сепаратиста в
Україні було проаналізовано понад 400 судових рішень та узагальнено всі
необхідні дані. Йдеться, зокрема, про соціально-демографічні ознаки (вік, стать,
національність, освіта, регіон проживання, відсутність чи наявність дітей на
утриманні, сімейний статус, рід занять тощо), кримінально-правові ознаки
(наявність судимості, способи, мотиви вчинення таких дій, вид та міра
покарання тощо), а також морально-психологічні ознаки (виховання,
культурний рівень розвитку). На основі визначених ознак сформульовано
кримінологічний портрет особи сепаратиста в Україні.
Третій розділ дисертаційного дослідження присвячений детермінантам
сепаратизму та його попередженню. Виокремлено внутрішні та зовнішні
чинники сепаратизму в Україні. Наголошено на тому, що сепаратизм в Україні
має низку своїх особливостей, наприклад, те, що ідеологічні основи його були
сформовані за межами України і стали наслідком реалізації так званої концепції
«русского мира».
