У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення актуального наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних положень, розробленні методичних підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання фінансового оздоровлення банків в Україні.
У роботі розвинено категорійно-понятійний апарат теорії фінансового оздоровлення, зокрема, за процесним підходом запропоновано тлумачити термін «фінансове оздоровлення банку» у вузькому та широкому розуміннях, акцентуючи увагу на тому, що його головною метою є досягнення довготривалої фінансової стабільності, адекватності капіталу та прибутковості банківської установи. Розвинені наукові підходи до систематизації сутнісних ознак фінансового оздоровлення банку та його характеристик за такими критеріями: змістом, формою прояву, економіко-правовим процесом, перспективною спрямованістю, зумовлюючими чинниками, джерелами фінансування.
Як методичну основу фінансового оздоровлення банку визначено стратегічний підхід, виокремивши захисну та наступальну стратегії та обґрунтувавши особливості їх застосування у розрізі етапів життєвого циклу функціонування банку. Набула подальшого розвитку типологія видів фінансового оздоровлення банків, які запропоновано класифікувати у розрізі профілактичного; фінансового оздоровлення в умовах внутрішньо корпоративної кризи банку та посткризового.
Сформовано теоретичну модель системи фінансового оздоровлення банків, головним пріоритетом функціонування якої є забезпечення їх фінансової стабільності. У рамках запропонованої системи обґрунтовано її суб’єктно-об’єктне середовище; функції (перерозподільна, попереджувальна, планувальна, стимулююча, соціальна, контрольна та стабілізаційна) та принципи її функціонування на мікро- та макрорівнях, а також представлено зміст підсистем системи фінансового оздоровлення банків. Набули подальшого розвитку обґрунтування змісту та структурування методичного інструментарію фінансового оздоровлення банків шляхом виокремлення зовнішніх та внутрішніх інструментів у розрізі фінансових, операційних, структурних, маркетингових та аналітичних їх різновидів.
Розвинені наукові положення щодо методології державного регулювання в системі фінансового оздоровлення банків, а саме, окреслено визначальні риси об’єктів системи фінансового оздоровлення та детермінанти операційних векторів державного регулювання в системі фінансового оздоровлення, розглядаючи їх у розрізі мікро- та макропруденційних аспектів, а також виокремлених фаз циклів економічної активності («економічний бум», «економічний спад», «економічна/фінансова криза», «економічне пожвавлення» та «економічне зростання»).
У роботі проведено угрупування інструментів державного регулювання фінансового оздоровлення банків у розрізі монетарних (економічні) та немонетарних (індикативні, адміністративні, організаційно-управлінські та нормативно-законодавчі) методів; визначено принципи державного регулювання задля ефективного та результативного фінансового оздоровлення банків. Також набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо інституціонального середовища державного регулювання в системі фінансового оздоровлення банків у розрізі інституцій прямого та опосередкованого впливу у рамках здійснення заходів з профілактичного, кризового та посткризового фінансового оздоровлення.
Проведено комплексну оцінку особливостей вітчизняної практики державного регулювання в системі фінансового оздоровлення банків України, яка дозволила, з одного боку, констатувати суттєве удосконалення інституційного забезпечення функціонування цієї системи, починаючи з 2015 року та об’єктивне підвищення рівня фінансової стабільності банків України. Водночас, з іншого боку, з’ясовано, що наразі функціонал інституту фінансового оздоровлення банків більшою мірою направлений на мінімізацію фінансових втрат кредиторів та вкладників, а також фінансових витрат держави внаслідок виведення банківської установи з ринку.
Оцінка сучасної трансформації вітчизняної системи фінансового оздоровлення у розрізі монетарних та немонетарних методів державного регулювання дозволила поглибити причинно-наслідкові зв’язки між змінами, які відбулися у інституційному забезпеченні її функціонування, та рівнем фінансової стабільності банківського сектору як головного пріоритету цієї системи. Особлива увага у дисертаційній роботі присвячена дослідженню впливу монетарних інструментів на ефективність заходів із фінансового оздоровлення банків. Як найбільш важливий вектор монетарних методів державного регулювання у рамках попередження фінансової крихкості вітчизняних банків визначено необхідність сприяння відновленню кредитування економіки.
Ключові слова: банк, банківський сектор, державне регулювання, фінансове оздоровлення банків, система фінансового оздоровлення банків, монетарні методи державне регулювання, немонетарні методи державне регулювання.
